Метафорика Мирослава Дочинця в англійському перекладі його твору «Многії літа, благії літа»

Abstract

У європейській філософії нового часу склалося суто негативне ставлення до використання метафор, оскільки твердження, що включали їх, не могли бути оцінені з точки зору їх істинності або хибності. Починаючи з 1960-х років, від трактування метафор як важливого та цікавого, але досить специфічного елемента мови, дослідники переходять до розуміння їх фундаментальності та універсальності. Для нашого дослідження становить інтерес саме метафора, яка функціонує в різних стилях, зокрема, публіцистичному і художньому для порівняння функціонування метафори у кожному із зазначених стилів, розкриття її функцій і способів перекладу на рідну мову. Метафора відіграє велику роль у мові і мовленні, оскільки виконує пояснювальну, номінативну, семантичну, емоційно-оцінну і прагматичну функції. Важливою умовою ефективного перекладу метафори є усвідомлення її лексикосемантичного й експресивно-оцінного наповнення; зокрема, якщо вербалізація концептуальної метафори є контекстуально вдалою, метафорична номінація схильна закріпитися в мові оригіналу й адаптуватися в мові перекладу, становлячи етноспецифічні чи універсальні назви певних соціальних реалій.