Кваліфікаційні роботи здобувачів вищої освіти кафедри англійської філології і перекладу

Permanent URI for this collection

http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/45783

Browse

Now showing 1 - 20 of 121

Quality management in language education: examples of effective methods in teaching foreign languages
(National Aviation University, 2022-11) Lysenchuk, Nataliia; Лисенчук, Н.С.
Education quality management in a broad sense, according to A. I. Subetto, is the management not only of the compliant relationship of the educational doctrine, but also of social educational institution, educational systems, social norms and of social development in socio-natural, cosmoplanetary, national-ethical, socio-economic measurements. Education quality management is a specific type of social activity aimed at maintaining and improving the quality and effectiveness of the industry as a whole and the general, cultural and professional level of students. In the broadest sense of the word, quality management of education is important to ensure the educational quality as an object of managerial influence. Modern social and political processes have necessitated the creation of civil society in Ukraine and the formation of a new form of public administration of education, which has changed the structure, functions and tasks of the subject of public education. Each element of the renewed system of public administration of education, according to its place in this system performs executive and administrative functions, and is designed to achieve socially significant normative goals, which are generally focused on supporting and implementing public policy to guarantee, ensure and comprehensively improve the quality of education. Creation of a modern mechanism for assessing the quality of education in Ukraine, based on reliable and comparable data on educational results, the degree of their compliance with regulatory requirements (requirements of State educational standards, training programs), social, and personal expectations are the central element that can ensure effective public administration of the education system. Управління якістю освіти в широкому розумінні, за А. І. Субетто, - це управління не тільки відповідним взаємозв'язком освітньої доктрини, але й соціального освітнього інституту, освітніх систем, соціальних норм і соціального розвитку в соціоприродному, космопланетарному, національно-етичні, соціально-економічні виміри. Управління якістю освіти – це специфічний вид соціальної діяльності, спрямований на підтримку та підвищення якості та ефективності галузі в цілому та загального, культурного та професійного рівня студентів. У широкому розумінні слова управління якістю освіти є важливим для забезпечення якості освіти як об’єкта управлінського впливу. Сучасні суспільно-політичні процеси зумовили необхідність створення в Україні громадянського суспільства та формування нової форми державного управління освітою, яка змінила структуру, функції та завдання суб’єкта народної освіти. Кожен елемент оновленої системи державного управління освітою відповідно до свого місця в цій системі виконує виконавчо-розпорядчі функції та покликаний досягати суспільно значущих нормативних цілей, які в цілому спрямовані на підтримку та реалізацію державної політики щодо гарантування, забезпечення та всебічно підвищувати якість освіти. Створення сучасного механізму оцінювання якості освіти в Україні, що ґрунтується на достовірних і порівнянних даних про результати навчання, ступінь їх відповідності нормативним вимогам (вимогам Державного освітнього стандарту, навчальних програм), суспільним та особистим очікуванням є ключовим елементом, який може забезпечити ефективне державне управління системою освіти.
Автобіографізм у літературі non-fiction (на матеріалі автобіографій Річарда Фейнмана «Та ви жартуєте, містере Фейнман!» та Мей Маск «Жінка, яка має план»)
(Національний авіаційний університет, 2022-10) Кривенко, Валентина Миколаївна
Автобіографізм – це відображення реальних подій та досвіду автора в своєму творі, також автор може ототожнювати себе з героєм власного твору. Коли ми говоримо про автобіографію, важливо зазначити, що автор і є героєм автобіографічного літературного твору. Автобіограф у своєму творі описує факти та реальні події з життя. Не зважаючи на це, правда все ж таки несе в собі суб'єктивний характер, оскільки події стосуються минулого і під час написання можуть свідомо, чи несвідомо опускатися певні моменти, або записані будуть лише ті події, на котрих зосередив свою увагу автор. У вісімдесятих роках минулого століття зв’язок між спогадом та ідентичністю враз неймовірно актуалізувався. Як літературний жанр спогади займають проміжну позицію між творами художньої літератури і науковими творами з історії. На відміну від щоденників та епістолярію, мемуарам притаманний хронологічний проміжок між часом створення мемуарів та часом змальованих подій(довжина цієї паузи залежить від багатьох обставин: особиста зацікавленість, загальні умови). Спогади як окремий жанр мемуаристики в класичній літературі прикметні великим розривом між описуваними подіями та часом їх фактичного написання.
Адекватність та еквівалентність як основні критерії оцінки якості перекладу
(Національний авіаційний університет, 2021-12) Федченко, Альона Ігорівна
Нові виклики перекладу художнього тексту підводять перекладознавство до необхідності встановлення уніфікованих критеріїв оцінки якості художнього перекладу. Дослідження критеріїв оцінки якості перекладу є перспективним через те, що хоча спроби виявлення об'єктивних критеріїв робилися раніше, але багатостороннього та комплексного підходу створено не було. У той самий час якість перекладу визначає сприйняття вихідного тексту рецептором перекладу, його ставлення до твору, автора, багато в чому й до іншої культури загалом. У ряді досліджень критеріями оцінки якості перекладу визначаються адекватність та еквівалентність перекладу. Відносна неусталеність перекладознавчої терміносистеми призвела до змішування та нашарування значення цих понять. Відтак, постає необхідність з'ясувати природу даних перекладознавчих категорій у художньому перекладі. Саме переклад художнього дискурсу невичерпний для проведення транслятологічних досліджень з теми адекватності й еквівалентності. Це пов'язано з тим, що художній текст представляє особливу складність для перекладача з погляду повноцінної передачі естетичної вартості, прагматичного наповнення, стилістичних засобів вираження та інших характеристик, що і складає актуальність даного дослідження. Проблемою еквівалетності й адекватності перекладів художніх текстів опікувалися такі вітчизняні дослідники, як В. Н. Комісаров, Л. К. Латишев, Т. Р. Ананко, В. В. Демецька, О. М. Іванова, В. В. Мошкович, Т. Є. Некряч, Ю. П. Солодуб та інші. Серед зарубіжних перекладознавців, які вивчали питання еквівалентності й адекватності, слід відзначити Ю. Науду, В. Коллера, К. Норд, К. Райс, Ф. Шлеймахера, Дж. Турі, Л. Венуті, М. Вілліамс.
Аналіз стратегій усного перекладу на матеріалі англійсько-українських синхронних перекладів посадових осіб НАТО, Єврокомісії, ЄС
(Національний авіаційний університет, 2023-12) Онищенко, Максим Анатолійович
Термін «переклад» загалом має два значення: кінцевий результат і процес роботи перекладача. У найпоширенішому лінгвістичному розумінні сьогодні переклад визначається як «перетворення тексту однією мовою в текст іншою мовою». Тому вимоги до перекладачів дуже високі. Одного лише знання мови для таких завдань недостатньо. При усних перекладах відтворений текст створюється одночасно з надходженням оригіналу або після нього. Існує два основних типи перекладу: послідовний переклад, який відбувається після оригінального аудіотексту, і синхронний переклад, який робиться паралельно з тим як промовець виголошує свою доповідь для аудиторії. Відзначимо ще один вид перекладу – нашіптування. Усний переклад є одним з найскладніших видів перекладу, оскільки вимагає від перекладача швидкої реакції та точності у передачі інформації. Кожен вид усного перекладу має свої вимоги та особливості, що вимагають від перекладача високого рівня професійної підготовки та мовної компетенції. Особливо важливими якостями перекладача є не лише вміння перекладати з однієї мови на іншу, але й здатність швидко реагувати на зміни, проявляти толерантність, добре орієнтуватися в технічних термінах та фразах, а також володіти знаннями про культуру та історію країни, мовою якої здійснюється переклад. Пріоритетним завданням перекладача у сфері політики є можливість максимально зберегти потрібний комунікативний ефект, якого може досягти перекладач за умови вивчення стилістичних особливостей, лексичних і синтаксичних засобів політичних промов. Перекладач політичних текстів повинен мати хороші знання та значний словниковий запас, знати особливості країни. А оскільки політичний дискурс вказує на мовну динаміку, перекладач має відстежувати семантичні зміни в самому дискурсі.
Англійський молодіжний сленг в Інтернет-комунікації: структурно-семантичний, лінгвокультурний та лінгвопрагматичний аспекти
(Національний авіаційний університет, 2021-12) Палій, Валерія Валентинівна
Сучасна культурно-історична епоха вирізняється специфічною соціально-демократичною групою – інтернет-користувачами. Саме нове покоління, яке активно реагує на зміни у суспільному житті країни є творцем мовних одиниць. Соціальна роль користувачів інтернет-ресурсів сприяє виникненню субкультур та специфічної мови на базі рідної (Л. Д. Тодорів). Хоча не всі мережеві сленгізми варто використовувати у повсякденному житті, вони прикрашають англійську мову своєю гнучкістю, жвавістю та різноманітністю. Сленг є відкритим мовним пластом нормативно-знижених лексико-фразеологічних одиниць, які характеризуються яскравим емоційно-експресивним забарвленням. Раніше сленг вважався лексикою, на межі «високої» та «низької» мови, наразі слово «сленг» втратило свою негативну конотацію та асоціюється з засобами неформального спілкування сучасного суспільства. За час свого існування безліч сленгових одиниць закріпилися в літературній англійській мові. Сленг – це соціальний різновид мови, який відрізняється за формою (фонетикою, семантикою, граматикою, та лексемним складом) від мовного стандарту та використовується обмеженим колом людей. Англійський мережевий сленг – це одна з підсистем англійської мови. Англійський сленг активно поповнюється одиницями арго та жаргону, адаптованими до потреб суб’єктів спілкування. Субкультури не є абсолютно ізольованими сферами спілкування, зрозумілими обмеженому колу людей (О. О. Білецька). Вищезазначені сфери входять до певної культури та взаємодіють з літературною мовою, що сприяє її збагаченню, або ж навпаки засміченню (Є. Г. Борисова–Лукашанець). Мережевий сленг пов’язаний з мовною грою, яка передбачає навмисне маніпулювання мовними засобами, з метою отримати бажаний ефект (комічний, концептуальний, викривальний та ін.). Крім цього, інтернет-сленг дає можливість відтворювати емоції, які важко висловити у лаконічному мовному середовищі, за умови дотримання встановлених норм. Існує велика кількість способів комунікації, зокрема: електронне листування, соціальні мережі, служби обміну миттєвими повідомленнями (месенджери), блоги, форуми, чати, ігрові чати. Суб’єкти онлайн-спілкування мають можливість використовувати шрифт, який дозволяє точно відобразити інтенцію користувача, або піктограми (стікери) із заздалегідь обраним текстом. Вищезазначені технічні засоби наближують комунікацію в мережі Інтернет до усного спілкування. Спілкуючись в інтернет мережі, користувачі не мають візуального контакту, тому для повноцінної передачі інформації, обміну враженнями та думками, доцільно використовувати найбільш експресивні мовні засоби.
Англійські та українські неологізми: творення та функціонування в медіа-дискурсі
(Національний авіаційний університет, 2022-11) Загородна, Людмила Тарасівна
Основна лексика кожної мови об’єднує слова, що регулярно використовуються у сфері діяльності людина, слова, які вийшли або виходять з активного вжитку, а також нові слова, нещодавно створені чи запозичені з інших мов. Перетворення слів в архаїзми історизми і поява неологізмів є результатом безперервного розвитку людства. Поява неологізмів у мові безперечно свідчить про зміни у житті людей. Оновлення словникового запасу мови унаслідок динамічного розвитку суспільства називають неологізацією. Неологізація є закономірним процесом і за словами Ф. де Соссюра, не існує жодної мови, яка була б відсторонена від факту появи в ній нових слів. Процес «неологізації» є необхідним, щоб мова відповідала потребам суспільства на кожному етапі свого розвитку як у спілкуванні, так і в розвитку культури народу та закріпленні результатів пізнання дійсності людьми. Неологізми в досліджуваному дискурсі виконують номінативну, експресивну та емоційно-оцінну функції, проте ці функції, крім номінативної, рідко зустрічаються самостійно, і багато неологізмів поєднують у собі більше однієї функції. Крім того, кожному із неологізмів властива меліоративна, пейоративна або нейтральна оцінка.
Вербалізація концепту ВІЙНА у текстах сучасних українськомовних та англомовних пісень
(Національний авіаційний університет, 2023-12) Малиневич, Ліліана Любомирівна
Пісенна творчість, як специфічний вид людської діяльності та мислення, має багату історію і глибоко вкорінена в матеріальне та духовне життя людей. За довгий період часу цей вид творчості став важливим для суспільства, як джерело відображення ментальних особливостей, національної свідомості, філософських, релігійних та морально-етичних поглядів епохи, що панували в ній. Пісенна народна творчість сильно впливала на духовний світ людини та її відносини зі суспільством, допомагала формувати адекватне сприйняття соціуму, моральну позицію, позитивне ставлення до національних традицій та загальнолюдських цінностей. Особливе значення в українській пісенній культурі завжди посідали пісні про жагу до волі, любов і захоплення своєю землею, силу і доброзичливість українців. Вони пробуджували свідомість, спонукали з повагою ставитись до рідної землі і не давати нікому порушити на ній роками омріяний спокій, що був здобутий постійною боротьбою. Роками Україна перебувала під гнітом сусідньої держави, яка ніколи не втрачала можливості запосягти на її землі, розпочавши жорстокий збройний конфлікт. Таким чином, концепт ВІЙНА став ледь не основним у лінгвоментальності українців і, як наслідком, у вираженні емоцій, які часто передаються у вигляді пісень. Концепт ВІЙНА має одночасно універсальний та індивідуальний характер, що залежить від кожного народу та навіть кожної окремої людини. Універсальний аспект полягає в тому, що всі народи в історії світу воювали, часто вступаючи в конфлікти з іншими народами протягом десятиліть. Однак, у кожного народу є свій унікальний погляд на цей концепт, і ВІЙНА має свої особливі ознаки та значення, які залежать від контексту національної історії. Ми можемо стверджувати, що власні назви, зокрема назви деяких міст (Маріуполь, Бахмут, Чорнобаївка тощо), стали потужними маркерами російсько-української війни. Кожне з цих найменувань несе не лише інформацію про назву пункту, а й стає символом боротьби, містить у собі безліч дотичних історій та понять.
Вербалізація концепту ЖІНКА в сучасному мемуарному дискурсі в оригіналі і перекладі (на матеріалі твору Мішель Обами «Becoming. Становлення»)
(Національний авіаційний університет, 2021-12) Придатченко, Дар`я Володимирівна
Сучасні лінгвістичні дослідження, орієнтовані на пізнання людини в її порівнянні з цінностями національно-культурної спільності і шкалою мовних оцінок, сприяють розвитку знання, пронизаного уявленням про мову як антропоорієнтованого феномену. Когнітивні механізми мовної комунікації задіяні в побудові і збереженні оціночних значень як найважливіших елементів концептуалізації і категоризації світу. Одним з пріоритетних напрямків сучасної лінгвістики та перекладознавства є, з одного боку, вивчення концептів з етноспецифічними та загальнокультурними ознаками, що відображають світоглядні позиції в суспільстві, а з іншого боку, вивчення таких неспостережуваних сутностей системного характеру, як оцінок, пов’язаних з пізнавальними процесами і регулюванням соціальної поведінки людей. Робота присвячена дослідженню специфіки вербалізації концепту ЖІНКА як фрагменту англомовної картини світу. На сучасному етапі розвитку мовознавства домінантою мислення стає не тільки пізнання, а й взаєморозуміння, що неминуче призводить до вивчення взаємодії мови, культури і особистості. Що стосується дослідження твору Мішель Обами в лінгвістичному аспекті, то, за нашими спостереженнями, такі роботи носять лише одиничний характер, хоча немає сумнівів в тому, що мемуарний твір представляє вельми значущий інтерес для лінгвістичної та перекладознавчої науки. Актуальність теми визначається тим, що Жінка як феномен отримує множинне і варіативне значення в англомовній картині світу, проте в лінгвістичній та перекладознавчій літературі дане питання розглянуто недостатньо; актуальним також є об’єднання когнітивного і лінгвокультурологічного підходів в дослідженні залежності оціночної семантики і функціонування мовного знака від структур знань, представлених в ньому. У мовній картині світу особливе місце займає концепт ЖІНКА як один з найважливіших феноменів національної свідомості. На думку дослідників, сам концепт ЖІНКА є проекцією стереотипних уявлень про жінку як носія соціально запропонованих якостей і властивостей, які сформувалися на основі статевих, сімейних, громадських, етичних, естетичних та інших функцій. Даному соціальному феномену присвячені окремі дослідження в галузі філософії, соціології, психології, історії, політології. Англомовна картина світу має як універсальні, так і специфічні ознаки. За нашим спостереженням, відносно концепту ЖІНКА системний опис цих ознак мало проводився. Робота виконана в рамках антропоцентричної наукової парадигми, яка стала актуальною в дослідницькій діяльності, тому що вивела на перше місце людину з її свідомістю, людину як творця мовної та мовленнєвої діяльності.
Вербалізація ґендерних стереотипів в англомовній художній прозі (на матеріалі англомовного любовного роману кінця XX - початку XXI століття)
(Національний авіаційний університет, 2021-12) Зіміч, Богдана Миколаївна
Сучасні лінгвістичні дослідження, орієнтовані на вивчення людини в мові і мови в людині, засновані на антропоцентричному підході. Ґендерні відносини присутні в мові у вигляді культурно зумовлених стереотипів, що накладають відбиток на процес вербалізації залежно від ґендерної приналежності особистості і на процес її мовної соціалізації. У зв'язку з цим дослідження жіночності і мужності має включати опис стереотипів, пов'язаних з ними, і засобів формального вираження цих стереотипів у мові. Сучасні дослідження доводять, що на мовленнєву поведінку жінок та чоловіків істотно впливають два чинники: психофізіологічні особливості та гендерні стереотипи, тобто такі механізми, що забезпечують закріплення та трансляцію гендерних ролей від покоління до покоління. Під гендером (від англ. gеndеr – рід, стать) розуміють стать людини з огляду на розподіл між чоловіком і жінкою соціальних функцій, форм діяльності, специфіки поведінки, культурних норм тощо. Гендер створюється суспільством як організована модель соціальних відносин між жінками й чоловіками, що визначає їхню роль і місце у суспільстві та його складниках, таких як сім’я, політика, культура, економіка, освіта, релігія. Як продукт розвитку культури й соціуму гендер має ознаки інституційності, ритуалізованості, релятивності й конвенцінності. Незважаючи на лінгвістичні здобутки у вивченні гендеру, сучасне мовознавство «переживає своєрідний гендерний бум, а тому можна і слід говорити про накопичені ідеї, напрями пошуків та експериментів, маючи на оці становлення української лінгвістичної гендерології, бо гендер як ніяке інше соціолінгвістичне поняття закорінений в умови життя, реалії, норми і традиції певної культури». Лінгвістичні дослідження в царині гендеру – це маніфестація гендеру в мові, його вплив на комунікативну поведінку. Численні праці дослідників присвячені вивченню фемінізації / неофемінізації назв осіб та функціонуванню фемінітивів [5]; розглянуто гендерну маркованість мовних одиниць [1]; досліджуються гендерні стереотипи [19] й гендерна ідентичність. Гендер вивчається в межах лінгвокультурології, когнітивної лінгвістики, концептології, етнолінгвістики, політології тощо.
Визначення та відтворення емоційно-векторного компонента в процесі перекладу текстів жанру популярної психології
(Національний авіаційний університет, 2023-12) Ліпатнікова, Поляна Сергіївна
Емоційний стан людини яскраво виражається у спілкуванні, зокрема у мовленні, в якому кожен учасник (мовець і адресат) усвідомлює свої емоції та кодує або декодує їх у реалізовані мовні одиниці. Реалізація емоційного стану адресата відбувається в емоційних ситуаціях і відбувається в межах емоційного дискурсу як окремого виду мовленнєвої діяльності, що передає емоційний стан як спосіб психологічної реалізації емоцій мовця та викликає відповідне емоційне переживання в адресата. Емоційний дискурс пов’язаний з психоемоційною системою, когнітивною системою, соціокультурною системою та лінгвістичною системою і поєднує в собі риси цих систем, зокрема загальні риси мовленнєвої діяльності, компонентом якої він є, з рисами підсистем, що відповідають основним психологічним типам емоцій. Загальновизнано, що розвиток емоційної сфери людини невіддільний від розвитку її когнітивних здібностей. Важливу роль у виборі мовних засобів вираження емоцій відіграють такі соціально-психологічні чинники, як особистісні характеристики мовця, його комунікативна установка, мотивація, система очікувань, комунікативні наміри та контекст комунікативної ситуації, причому характер емоційного вираження мовних засобів залежить від комунікативної установки мовця, а співвідношення кількості стандартних і нестандартних лексичних одиниць та граматичних структур – від комунікативних намірів, які реалізує мовець у даному контексті. Тому вибір і використання мовних засобів афективної семантики є ситуативно зумовленим і визначається комунікативним наміром мовця. На лексичному рівні важливу роль відіграють формальні елементи вираження емоцій, такі як частки, вигуки чи звертання. На цьому рівні прикметники є найосновнішим мовним засобом вираження, що відображає як позитивні, так і негативні конотативні значення. Натомість експресивні засоби мови — це фонетичні засоби, морфологічні форми, засоби словотворення, лексичні, фразеологічні та синтаксичні форми, які служать у мові для емоційного або логічного підсилення висловлювання.
Використання лексичних трансформацій при перекладі англомовних художніх творів (на матеріалі роману А. Крісті)
(Національний авіаційний університет, 2023-12) Вилущак, Анна Володимирівна
Художній переклад поєднує естетичну та лінгвістичну природу, дозволяючи передати сутність та емоційне напруження літературного твору на іншу мову. Чимраз більший інтерес до суспільно-політичних перекладів, розвиток інформаційних технологій та підвищення вимог до культурного рівня населення зумовлюють необхідність комплексного аналізу лексичних особливостей перекладу. Оскільки суспільно-політичний переклад є центральним розділом перекладацької діяльності, вивчення лексичних трансформацій у перекладах є актуальною задачею. Проте наразі не достатньо систематизованого теоретичного матеріалу щодо перекладу суспільно-політичної літератури з англійської на українську та навпаки. При перекладі художньої літератури потрібно враховувати, що ці тексти містять різні жанри та стилі, а також часто використовують неологізми та складні синтаксичні конструкції. Проблемою в перекладі є розбіжності у ментальних образах та концептах, що можуть бути відмінними у різних мовах. Іноді перекладачам доводиться використовувати різні техніки, такі як транскодування, калькування, контекстуальну заміну, смисловий розвиток, антонімічний та описовий переклади, щоб зберегти зміст оригінального тексту. Для досягнення адекватного перекладу перекладач повинен використовувати мовні ресурси та застосовувати різні мовні трансформації. Проблема застосування перекладацьких трансформацій є актуальною для різних стилів текстів, та викликає значний інтерес у вчених вітчизняних та зарубіжних. У перекладознавстві термін "трансформація" використовується для опису процесу перетворення тексту з вихідної мови на мову перекладу. Цей термін означає зміну форми, виду та істотних властивостей об'єкта. Кожен лінгвіст має своє розуміння основних аспектів трансформації, тому не існує єдиного правильного визначення явища. Однак, трансформація є процесом логічного мислення, за допомогою якого перекладачі розкривають значення слів та виразів з вихідного тексту у контексті та знаходять їх відповідники у мові перекладу, не обов'язково дотримуючись буквального перекладу зі словника. Кінцевий варіант перекладу може значно відрізнятись від вихідного тексту, але має передавати сенс слова в контексті, у якому воно було вжите, і не повинен бути збагачений додатковими смисловими відтінками.
Використання та переклад алюзій у сучасному медійному тексті
(Національний авіаційний університет, 2023-12) Буглак, Вадим Валерійович
Алюзія є важливим літературним і мовним прийомом і відіграє важливу роль у наукових дослідженнях і текстах загалом. Вона є проявом інтертекстуальних категорій, показуючи, що тексти завжди взаємодіють один з одним і не існують ізольовано. "Алюзія" виникає тоді, коли автор у своєму тексті посилається на інший текст, твір, подію чи факт. Природа алюзії дозволяє автору використовувати асоціації та зв'язки, вже наявні в інших текстах, для вираження певної ідеї, концепції чи образу. Алюзії також є важливим інструментом для вираження іронії, гумору та сарказму. Алюзії також є важливим інструментом для вираження іронії, гумору та сарказму. Перетворюючи їх на символи або образи, що містять гумор чи іронію, автори можуть висміювати або критикувати явище чи ставлення. Виявлення і переклад алюзій є непростим завданням і вимагає зусиль перекладача. Оскільки перекладач є посередником між читачем і автором, особливість перекладу алюзій полягає в тому, що автору і читачеві необхідно володіти знаннями в певних областях, таких як життя, політика, історія, література і т.д. Периферійні підказки особливо складні для перекладу і не завжди зберігають оригінальність тексту. Основні методи неявного перекладу включають стандартний переклад, підстановку, маркування, втрату або заміну неявного, збереження і видалення неявного, використання буквальних і готових перекладів, перекодування, семантичний аналіз, узагальнення і конкретизацію, а також переклад за аналогією. Для того, щоб знайти і правильно розпізнати алюзії в тексті, перекладач повинен бути знайомий не тільки з історією країни походження, фольклором, літературою і мовою, а й з багатьма іншими сферами життя.
Використання і переклад емотивних одиниць для створення позитивного іміджу України для світової спільноти (на матеріалі публіцистичних текстів)
(Національний авіаційний університет, 2023-12) Зелінська, Анастасія Олегівна
Проблема функціонально-семантичної категорії емотивності та засобів її вираження стає особливо актуальною останнім часом: у зв'язку з новою антропоцентричною парадигмою лінгвістики, зокрема з тією її частиною, що охоплює способи вираження та позначення емоцій у сучасній мові. Визначаючи емотивність як семантичну категорію, багато дослідників акцентують увагу на її номінативному аспекті, інші вважають важливішим функціональний, розглядаючи різнорівневі мовні та мовні засоби її вираження. Видається важливим вивчити наявні точки зору, щоб з'ясувати специфіку категорії емотивності та її відмінність від інших мовних категорій та одиниць. Ключовим поняттям в емотіології є «емоційний концепт», під яким розуміють етнічно, культурно зумовлене, складне структурно-смислове, як правило, лексично чи фразеологічно вербалізоване утворення, яке ґрунтується на понятійній основі, охоплює крім поняття, образ та оцінку, та функціонально замінює людині. у процесі рефлексії та комунікації безліч однопорядкових предметів (у широкому сенсі слова), які викликають пристрасне відношення до них людини. Він експлікується за допомогою мовних засобів. Під кутом зору безпосереднього зв'язку із позамовною дійсністю та відбиттям національно-культурної, політичної специфіки найпоказовішим є лексичний рівень. Політичний дискурс є комунікативним явищем, що включає, крім текстів, екстралінгвістичні фактори: знання про світ, систему думок, настанов, аргументів, мету комунікації та ін. Принцип ідеологічної орієнтованості політичного спілкування охоплює процес створення політичних текстів, їх інтерпретацію та соціальний ефект. Цілеспрямоване моделювання семантико-прагматичного змісту мовних одиниць найхарактерніше для лексичного рівня, оскільки, виникаючи у свідомості, ідеологічні концепти об'єктивуються у лексичних одиницях. Дискурсні варіації словаря виявляють ідеологічні відмінності політичних спрямувань та груп суспільства.
Відтворення анаграм у перекладі (на матеріалі твору Джеймса Джойса «Улісс»)
(Національний авіаційний університет, 2021-12) Василенко, Поліна Вікторівна
Увагу сучасного лінгвістичного перекладознавства все більше привертає не «текстова впорядкованість звичайного типу, що передбачена як структурою певної мови, так і специфікою відповідного тексту», а мовні форми, які виходять за межі звичайного, створюють феномен інтертекстуальності, зачаровують мовною грою тощо. Зазначені проблеми вирішує, зокрема, достатньо молода галузь лінгвістики – фоносемантика, предметом якої є звукообразотворча система мови, вплив звуків на сенс слів, а також зв’язок між звуком і сенсом. Одним із фоносемантичних засобів мови дослідники називають анаграму, яка, на думку В. Топорова, є не лише засобом формальної організації тексту. Вона «звернена до змісту, є його сумою, підсумком, резюме», але цей зміст виражений «не словарно або граматично інститулізованими мовними формами, ...а начебто випадковими точками тексту в його буквенно-звуковому трактуванні». Звичайно, вивченням анаграм дослідники цікавляться довгий час. Так, фундаментальними дослідженнями анаграм вважаються роботи Ф. де Соссюра, який, за словами В. Іванова, відкрив «шлях до нового розуміння взаємовідносин звучання та значення». Одним з перших досліджував анаграму й англійський лінгвіст Г. Вітлі. Серед відомих мовознавців, що вивчали феномен анаграми, слід відзначити О. Пузирьова, В. Топорова, В. Лукіна та інших. Останні дослідження розглядають анаграму в якості ознак інтертекстуальності, як спосіб смисловираження, семантичне поняття, як формотворчий чинник. Але відсутні комплексні дослідження анаграми як фоносемантичного засобу мови з огляду на особливості перекладацької діяльності. Художній переклад, за визначенням багатьох дослідників – це особливий вид перекладу, оскільки не лише передає зміст, але й відображає думки та почуття автора, його естетичні, філософські та інші погляди. Для максимального розкриття змісту тексту потрібно враховувати ті художні засоби та прийоми, які використовує автор оригіналу, зберегти нерозривну єдність форми і змісту художнього тексту, якомога точно відтворити їдею автора та спосіб втілення цієї ідеї. «Передати образно-ідейну суть першотвору та водночас зберегти його семантико-стилістичну структуру – це основні засади, які забезпечують достовірність перекладу. Художня цілісність твору вимагає, щоб усі важливі компоненти оригіналу були відтворені в перекладі зі збереженням їхніх взаємозв’язків».
Відтворення англомовної гастрономічної лексики українською (на матеріалі словників та сучасної художньої прози)
(Національний авіаційний університет, 2020-12) Філоненко, Єлизавета Олександрівна
На сучасному етапі розвитку мовознавчої науки зростає інтерес лінгвістів до комплексу проблем, пов'язаних з вивченням тих властивостей мови, які виходять за межі її зовнішньої структурно-знакової сторони. Такі властивості зустрічаються у лексико-семантичній сфері мови, яка пов’язана з національно-культурною специфікою певного народу. Питання перекладу культурно-маркованої лексики все ще залишається відкритим. Подібно до української культури, гастрономія є також важливою складовою культури англійського народу, яка найбільш яскраво відображає національні особливості англійського характеру. Тому дослідження англомовної гастрономічної лексики допомагає краще пізнати англійську мову. Гастроніми як предмет дослідження мають свою цінність в багатьох наукових галузях, в тому числі в педагогіці, в якій вони можуть бути використані як засіб навчання та виховання, лінгвокультурології, де можна простежити функціонування гастронімів як носіїв певної культури, в філології, де можна дослідити характер гастронімів в різних стилях та жанрах.
Відтворення експресивних засобів політичних промов
(Національний авіаційний університет, 2023-12) Федчик, Катерина Сергіївна
Проблематика перекладу експресивних засобів політичних промов протягом певного періоду часу перебуває в центрі уваги лінгвістів, оскільки саме емоційний вплив на слухачів і є головним завданням будь-якої промови. Експресивне інтерпретується як вираження відношення мовця до висловлення, що зближує експресивність із модальністю, і як вираження емоцій, і як ознаку стилю, а нерідко й поєднують в експресивному емоційність, образність, функціонально-стилістичне забарвлення». Багатий потенціал експресивності синтаксису активно використовується при написанні промов. Синтаксичні засоби дуже відрізняються один від одного за функціями й структурою. Політична промова відіграє важливу роль у формування поглядів та думок з метою впливу на розум та волю людей. За характером подачі, образності та лексичного наповнення політичні промови відносять до публіцистичного стилю мовлення, що відрізняється властивими йому суспільно-політичною лексикою, риторичними запитаннями, вигуками, повторами. На лексичному рівні мови характерними рисами політичних промов є широке використання політичної термінології та книжних слів. Політичні промови це специфічний вид виступів, тому що головною його метою є залучення та переконання аудиторії і всі можливі деталі мають бути враховані під час підготування та виголошення промови. Політичні діячі разом зі своїми спічрайтерами складають текст, опрацювавши десятки джерел та врахувавши екстралінгвістичні обставини. Кожен з різновидів промови формується на основі конкретних завдань та планів. Проте, основні мовленнєві особливості включають в себе термінологічні кліше, метафори, цитати, авторські неологізми та евфемізми.
Відтворення емотивних дієслів в українському перекладі художнього твору (на матеріалі творів Е. Гемінгвея)
(Національний авіаційний університет, 2023-12) Саранчук, Юліанна Олександрівна
Емоції відіграють центральну роль у нашій інтерпретації світу. Вони впливають на наші думки, сприйняття та поведінку, а також можуть формувати наше розуміння себе та інших. У цьому сенсі емоції є ключовим компонентом того, як ми осмислюємо світ. Мова – це не лише засіб культури, але й засіб емоційного впливу, тоді як самі емоції постають специфічною формою людського ставлення до навколишнього світу. Лінгвісти-емотіологи припускають, що спочатку було не слово, а емоція, оскільки в основі первинних та вторинних номінацій завжди, з самого початку знаходилися емоції людини. Без них не народилося жодне слово. Це пояснюється тим, що «суто особистісний емоційний елемент, не дивлячись ні на що, постійно проникає у вираження чистої думки. У лінгвістиці тексту розглядають мову опису емоцій і мову вираження емоцій. На мовному рівні емоції трансформуються в емотивність, тобто емоції є психологічною категорією, а емотивність – мовною. При дослідженні емотивності як категорії художнього необхідно враховувати особливості текстової семантики, а також природу людських емоцій, найважливішими властивостями яких є їхня предметність (спрямованість на світ) і суб’єктивність (приналежність суб’єкту). Отже, специфіка представлення емоцій у мові оригіналу та перекладу є найважливішим чинником, який необхідно враховувати під час перекладу та аналізу літературного тексту. Перекладач має знати культурні та мовні нюанси емоцій і відповідним чином коригувати свій переклад, щоб забезпечити точну передачу емоційного впливу оригінального тексту мовою перекладу. Також варто зазначити, що специфіка репрезентації емотивних дієслів в англійській та українській мовах може різнитися, і обидві мови мають свої власні унікальні способи вираження емоцій.
Відтворення емоційної тональності сучасного медичного дискурсу
(Національний авіаційний університет, 2021-12) Шевченко, Марія Михайлівна
Одним із провідних напрямків мовознавчих досліджень сьогодні є емотивна лінгвістика, яка знаходиться у центрі проблематики антропоцентричного підходу. Наріжним каменем цього напрямку є питання, пов'язані з відчуттями людини, що живе в умовах тієї чи іншої мови, і аналізуються способи категоризації емоцій і їх відображення у мові, досліджується емотивна комунікація, особливості прояву та сприйняття емоцій у різних типах дискурсу. Питання емоційності та її перекладу входить також у коло наукового інтересу перекладознавців. Емоції є одним із мотивуючих факторів когнітивної діяльності людини, тому вони потрапляють у сферу інтересів різних наук, дисциплін і напрямків: лінгвістики, педагогіки, когнітології, психолінгвістики, соціолінгвістики, теорії комунікації, теорії мовних актів, концептології, а також психології, соціології, антропології та медицини. Важливою умовою успішності комунікативної взаємодії між лікарем і пацієнтом стає оперування лікарем цілим рядом як спеціальних медичних знань, так і знань про правила організації спілкування, способи трансляції та адекватної інтерпретації інформації, що надається, про особливості мовної поведінки пацієнтів, про потенційні комунікативні перешкоди, про прийоми створення психоемоційної атмосфери. Перелічені види знань дають уявлення як про особливості здійснення комунікації у сфері медицини в її прототиповій формі – спілкуванні лікаря і пацієнта, так і про специфіку усного мовлення, що виробляється в його ході, що позначається в цьому дослідженні терміном усний медичний дискурс. Різні аспекти усного медичного дискурсу активно розробляються західними та американськими соціолінгвістами, послідовниками дискурс-аналізу та аналізу розмови, етнографами мови, соціологами та психологами. Визнанням важливої ролі комунікації між лікарем та пацієнтом став той факт, що курс з організації спілкування в рамках медичної консультації був включений до програми навчання низки американських та британських медичних університетів. У вітчизняній лінгвістичній науці усний медичний дискурс став об'єктом вивчення лише останніми роками. У центрі уваги дослідників досі виявлялися лише його приватні аспекти, в основному лінгвопрагматичний та когнітивний аспекти, проблеми медичного терміноутворення, що не повністю відображає складну природу цього феномену. Інформація, отримана під час вивчення усного медичного дискурсу, досі має фрагментарний, несистематизований характер. Спроби вивчення його окремих аспектів не дозволили визначити модель комплексного аналізу асиметричного дискурсу, виробленого лікарем і пацієнтом, виявити його екстралінгвістичну, когнітивну, лінгвістичну, у тому числі і жанрову специфіку, а також основні джерела комунікативних перешкод у ньому. Однак, одним із найменш вивчених аспектів медичного дискурсу є тональність медичних текстів, зокрема усної форми, яка включає вираження емоційних почуттів лікарів по відношенню до пацієнтів та своїх колег.
Відтворення емпативів в українському перекладі твору Клайва Льюїса «Хроніки Нарнії»
(Національний авіаційний університет, 2020-12) Леванюк, Анна Сергіївна
У лінгвістиці термін «емпатія» застосовується для опису способів «передавання інформації співрозмовником». Уточнюючи лінгвістичне розуміння емпатії, вчені вводять поняття вербальної емпатії, яка є вираженням розуміння почуттів іншого, мовним впливом із метою надання психологічної підтримки співрозмовнику. Головна роль емпатії полягає в тому, щоб визначити емоційний стан іншої людини, ототожнити себе з комунікантом, відреагувати на емоційні переживання співрозмовника та надати емпатійний відгук за допомогою вербальних та невербальних засобів комунікації. Дискурсивний контекст емпатії визначається як фрагмент дискурсу, рівний висловленню в межах одного чи кількох речень, й містить лексичні та/або синтаксичні засоби вербалізації емпатії та детермінанти її реалізації в дискурсі. У роботі ми дослідили емпатію як засіб ввічливості в англомовному та україномовному діалогічному дискурсі, диференціювавши емпатію на три категорії, а саме: позитивну реакцію мовця, негативну реакцію мовця та реакцію жалю. Завдяки проведеному аналізу стосовно ролі емпатії в діалогічному дискурсі, встановлено, що у даному випадку емпатія відіграє важливу роль, адже вона позначає емоційну зміну адресата та характеризує його емоційну реакцію.
Відтворення жанрово-стилістичних особливостей психологічної драми при перекладі (на матеріалі роману Халеда Госсейні «Ловець повітряних зміїв»)
(Національний авіаційний університет, 2020-12) Лахтіонов, Максим Олександрович
Сучасна наука перекладознавства розглядає переклад з різних точок зору, використовуючи методологію різних дисциплін, перш за все лінгвістики. Терміни «еквівалентність» і «адекватність» здобули широку популярність в перекладознавчій літературі, при цьому іноді їх вважають синонімами. Слід підкреслити, що грамотний переклад не може бути здійснений без реалізації принципу еквівалентності. При перекладі всіх типів текстів найважливішим є збереження прагматичної еквівалентності, оскільки будь-який текст виконує якусь комунікативну функцію (повідомляє якісь факти, висловлює емоції і т.д.), і наявність в процесі комунікації подібної прагматичної установки визначає загальний характер переданих повідомлень і їх мовного оформлення. Особливості перекладу драматичних текстів і визначення їх специфіки є важливим та актуальним для теорії перекладознавства, в обох аспектах теорії і практики. Жанрові особливості драматичних текстів характерні вмістом лінгвістичних одиниць пов'язаних з культурними, соціальними особливостями народу на різних їх історичних стадія. Тому процес передачі жанрових особливостей драми характеризується складністю повного збереження функціональності елементів оригіналу у перекладах. Саме тому, перекладу драм характерний підбір мовних відповідників, які максимально влучно передають повідомлення автора, всі специфічні особливості, беручи до уваги їх культуру.

Browse

Browsing Кваліфікаційні роботи здобувачів вищої освіти кафедри англійської філології і перекладу by Title

Results Per Page

Sort Options