Перекладацькі трансформації у відтворенні роману Донни Тартт «Щиголь» українською мовою

Abstract

Від початку XIX століття український переклад художньої літератури почав активно розвиватись як важлива складова перекладацького мистецтва. Основним завданням вивчення проблематики перекладу повсякчас виступали методи досягнення майстерного відтворення оригіналу мовою перекладу. Згодом, враховуючи численні заборони на вживання української мови, з якими зіштовхувалась українська держава впродовж довгого часу, в українському перекладознавстві додалися нові завдання – дослідити роль українського перекладу як явища націєтворчого. Погляди тогочасних українських перекладачів зосереджувалися на осмисленні художнього перекладу як необхідного фактору літературного збагачення, адже сам процес перекладу художнього твору за своєю природою є творчим. У ході роботи перекладач створює новий продукт творчої діяльності, зберігаючи художньоестетичну функцію мови, передає відповідні художні образи та досягає естетичного впливу на читача. Таким чином, художній переклад має свої особливості не лише в лінгвістичному аспекті, а й у стилістичному. Недаремно французький ученийлінгвіст Ж. Мунен називає художній переклад восьмим чуттям, а перекладознавство в цілому – мистецтвом розуміти і перекладати. Кожний перекладач окреслює поняття художнього перекладу по-різному, спираючись на власний розсуд та обираючи найбільш важливі складові цього процесу.