Переклад авторських оказіоналізмів художнього твору (на матеріалі англійської та української мов)

Abstract

Як відомо, мова є живим явищем, яке постійно знаходиться у стадії розвитку та змін, щоденно наповнюючись новими, раніше не існуючими словами. Лексичні одиниці виникають як невід’ємна частина прогресу та еволюції мовлення. Оказіоналізми це один із способів збагачення автором своїх витворів, саме тому вивчення цього явища привертає все більше уваги зі сторони мовознавців. Однак не існує точних критеріїв та класифікацій за якими можливо вірно віднести певне слово до оказіонального. До того ж, визначити межі поширення оказіоналізмів часто буває важко через перехресні риси із неологізмами. Однією із ключових функцій оказіоналізму є неповторне емоційне забарвлення слова, повністю нова форма створює особливий вплив на читача, проте оказіональне слово не є ізольованою мовною одиницею тексту, навпаки, новотвір є складовою частиною тексту і впливає на утворення структури речення. Дослідивши явище оказіоналізмів постає питання, як саме розглядати ці слова – як самостійні мовні одиниці, один із підвидів неологізмів чи незалежний від неологізмів клас новоутворених слів. Ключовими для інтерпретації оказіоналізму є ситуація, контекст, наявність у контексті слів із загальними семантичними елементами, а також схожість словотворчої моделі. Навіть найбільш незвичний оказіоналізм має у мовній системі словотворчу аналогію: кожне оказіональне слово в структурному та семантичному плані нагадує знайомий чи відомий узуальний словотворчий приклад; уся індивідуальна більшість і різноманітність конкретних словотворчих структур за своїм звучанням, побудовою та морфологією ґрунтується на потенційних можливостях та передумовах, закладених у самій мовній системі