Політичний гумор у соцмережах: лінгвопрагматичний аспект

Abstract

Політичний гумор є одним з актуальних питань сучасної лінгвістики, оскільки немає чітких правил та норм висловлювання, а переважно залежить від суб’єктивних прагнень та вподобань автора або читача-інтерпретатора. Пильна увага мовознавців та лінгвістів до політичних текстів також тісно пов’язана з політичними подіями останніх років, які в результаті породили низку мовних змін на лексичному, синтаксичному та стилістичному рівнях. Зважаючи на цей факт, політична комунікація продовжує існувати на межі різних типів дискурсу, передусім мас-медійного та комп’ютерного, які відповідають за розповсюдження та актуалізацію у мові гумористичної складової. Пріоритетним у дослідженні обрано лінгвопрагматичний аспект політичного гумору. Такий підхід базується на аналізі комунікативної мети та інтенцій автора, які покладені в основу політичного гумору соціальних мереж. Дослідження спирається на наявний досвід наукового аналізу гумору. Історичний аналіз політичного гумору зробив О. Лінч, приділивши особливу увагу місцю гумору в комунікації. Американський гумор у рамках політичних дебатів досліджував Дж. Лакофф. Соціологічні основи вираження етнічних жартів досліджував П. Бергер. Українська дослідниця О.О. Чорновол-Ткаченко розробляла та аналізувала класифікаційні підходи до вивчення гумору у політичному дискурсі, а аналізом специфіки політичного гумору у розважальних медіа форматах займалися дослідники Дзикович О.В. та Рибкіна О.В. Незважаючи на низку робіт вітчизняних та зарубіжних лінгвістів, присвячених аналізу політичного гумору, лінгвопрагматичний аналіз політичного гумору з’являється лише побіжно в роботі В.О. Самохіної, а питання його функціонування у соціальних мережах з огляду на лінгвопрагматичні аспекти і взагалі залишаються недослідженими. Звідси, лінгвістичного омиислення потребують лінгвопрагматичні властивості політичного гумору, зокрема його прояву у вигляді мовленнєвих актів, а також тригерів імплікатур в американських соціальних мережах. Своєчасність такого дослідження також можемо прокоментувати тим, що лінгвопрагматичний аспект дослідження одиниць різного рівня носить дещо дискусійний характер, оскільки зорієнтований на вивчення не тільки мовленнєвої діяльності, однак окремих смислових повідомлень, які необхідні для досягнення мети комунікації, у нашому випадку – гумористичної. Саме тому, виникає необхідність вивчати політичний гумор з позиції його функціонування, насамперед, як комунікативного засобу, а не просто мовної структури, що зрештою становить актуальність нашого дослідження.