Відтворення емоційної тональності сучасного медичного дискурсу

Abstract

Одним із провідних напрямків мовознавчих досліджень сьогодні є емотивна лінгвістика, яка знаходиться у центрі проблематики антропоцентричного підходу. Наріжним каменем цього напрямку є питання, пов'язані з відчуттями людини, що живе в умовах тієї чи іншої мови, і аналізуються способи категоризації емоцій і їх відображення у мові, досліджується емотивна комунікація, особливості прояву та сприйняття емоцій у різних типах дискурсу. Питання емоційності та її перекладу входить також у коло наукового інтересу перекладознавців. Емоції є одним із мотивуючих факторів когнітивної діяльності людини, тому вони потрапляють у сферу інтересів різних наук, дисциплін і напрямків: лінгвістики, педагогіки, когнітології, психолінгвістики, соціолінгвістики, теорії комунікації, теорії мовних актів, концептології, а також психології, соціології, антропології та медицини. Важливою умовою успішності комунікативної взаємодії між лікарем і пацієнтом стає оперування лікарем цілим рядом як спеціальних медичних знань, так і знань про правила організації спілкування, способи трансляції та адекватної інтерпретації інформації, що надається, про особливості мовної поведінки пацієнтів, про потенційні комунікативні перешкоди, про прийоми створення психоемоційної атмосфери. Перелічені види знань дають уявлення як про особливості здійснення комунікації у сфері медицини в її прототиповій формі – спілкуванні лікаря і пацієнта, так і про специфіку усного мовлення, що виробляється в його ході, що позначається в цьому дослідженні терміном усний медичний дискурс. Різні аспекти усного медичного дискурсу активно розробляються західними та американськими соціолінгвістами, послідовниками дискурс-аналізу та аналізу розмови, етнографами мови, соціологами та психологами. Визнанням важливої ролі комунікації між лікарем та пацієнтом став той факт, що курс з організації спілкування в рамках медичної консультації був включений до програми навчання низки американських та британських медичних університетів. У вітчизняній лінгвістичній науці усний медичний дискурс став об'єктом вивчення лише останніми роками. У центрі уваги дослідників досі виявлялися лише його приватні аспекти, в основному лінгвопрагматичний та когнітивний аспекти, проблеми медичного терміноутворення, що не повністю відображає складну природу цього феномену. Інформація, отримана під час вивчення усного медичного дискурсу, досі має фрагментарний, несистематизований характер. Спроби вивчення його окремих аспектів не дозволили визначити модель комплексного аналізу асиметричного дискурсу, виробленого лікарем і пацієнтом, виявити його екстралінгвістичну, когнітивну, лінгвістичну, у тому числі і жанрову специфіку, а також основні джерела комунікативних перешкод у ньому. Однак, одним із найменш вивчених аспектів медичного дискурсу є тональність медичних текстів, зокрема усної форми, яка включає вираження емоційних почуттів лікарів по відношенню до пацієнтів та своїх колег.