Поезія Тараса Шевченка в англомовних перекладах: лексико-стилістичний та культурно-прагматичний аспекти

Abstract

Художня творчість легендарного, знаного у всьому світі українського поета Тараса Григоровича Шевченка неодноразова ставала об’єктом різного роду досліджень. Поетичні твори автора є чи не найбільш досліджуваними на предмет різних лінгвістичних, культурологічних, соціальних, художніх та цілої низки інших аспектів. При цьому особливий інтерес серед дослідників становить аспект перекладу творчості Тараса Шевченка іноземними мовами, оскільки перекладені твори автора значною мірою вплинули на рецепцію української мови, літератури, культури та їх роль у англомовному культурному просторі. Творчість Т.Г. Шевченка, як символа української ідентичності, привернула увагу цілої низки перекладачів, як професійних (Олександер Івах, Джон Вейр, Персі Поль Селвер, А. Біленко, П. Фединський), так і аматорів (Е. Дж. Гантер, Г. Любачізнак). Серед цілої плеяди тих, хто найбільший внесок у розповсюдження шевченкіани серед англомовної аудиторії, найбільш відомими є Віра Річ, Етель Ліліан Войнич та Джон Вейр (Вив'юрський Iван Федорович). Незважаючи на розбіжності у будові української та англійської мов, що викликають певні труднощі при перекладі, особливо при відтворенні ритмомелодики поетичного твору, зазначені вище перекладачі майстерно зуміли зберегти бездоганну художню форму оригіналів, стильове розмаїття, ритміко-інтонаційне звучання першотвору. Вони майстерно використали трансформації для досягнення найвищого можливого рівня еквівалентності та максимального наближення до тексту оригіналу. Перекладачі прагнули найбільш точно відтворити український текст, вдаючись до цілої низки стратегій, зокрема, компенсації та трансформації. Названі стратегії в перекладацькій діяльності були спрямовані на відтворення українського художнього простору, створеного у своєму поетичному доробку автором. Доведено, що перекладачі зберегли своєрідність художньої та інтонаційної манери поета, незважаючи на те, що найбільша складність перекладу Шевченкової поезії полягає в закодованій у ній мовній картині світу на рівні реалій, якими так багата творчість письменника. Крім того, переклади творчого надбання Т.Г. Шевченка також викликають інтерес науковців: одним із найбільш активно досліджуваних аспектів є відтворення стилістичних фігур, оскільки саме вони є потужним джерелом створення образності у творах письменника; перекладацькі стратегії, які забезпечують максимально адекватне та наближене відтворення оригінальних поетичних творів Тараса Шевченка стали ще одним напрямком активного дослідження науковців. Серед аспектів, які потребують глибшого дослідження, вирізняються культурний та прагматичний потенціал поетичних творів Тараса Шевченка, мовні засоби створення такого потенціалу, а також стратегії їхнього відтворення при перекладі на українську мову.