Лінгвокогнітивні характеристики англомовного афоризму (на матеріалі промов американських політиків)

Abstract

Невід'ємною частиною життя сучасного світу є інститут влади. Оскільки політики є лідерами країни вони використовують мову і мовні засоби не тільки на побутовому рівні, але і в процесі виконання покладених на них посадових обов'язків. У сучасному світі політична діяльність визначає долю держави народу. Політика – це «сфера діяльності, пов'язана з відносинами між класами, націями та іншими соціальними групами, ядром яких є проблема завоювання, утримання і використання державної влади». Таке розуміння політичного феномена отримало назву комунікаційного. З іншого боку, політика розглядається як мовна діяльність. Т.П. Третьякова зазначає, що сприйняття політики суспільством відбувається через мову, а, отже, «розуміння й інтерпретація політичної мови є умовою інтерпретації політики». Політичний дискурс – це система взаємопов’язаних елементів, які утворюють нову систему. Основним елементом будь-якого дискурсу є його учасники. Саме вони в подальшому визначають ідеї, цінності, норми, зміст, соціально-політичний контекст, форми, канали, засоби та функції дискурсу. Учасниками політичного дискурсу є – політична еліта, суспільно-політичні об'єднання, соціальні інститути, групи людей та ін. Процес формування громадської думки є однією з цілей політичного дискурсу. З двох існуючих способів формування громадської думки для дискурсу характерний плюралістичний шлях, що дозволяє учасникам політичної комунікації зробити самостійний вибір на основі вільної і рівноправної участі, а не моністично, що передбачає формування громадської думки під впливом стереотипізації свідомості переважно за допомогою пропаганди, цілеспрямованого регулювання поведінки особистості і соціальних груп. Сформована громадська думка може ефективно впливати на подальший дискурс, виконуючи контрольну функцію «громадського закону». В умовах соціальної аномії дискурс служить реальним механізмом формування громадської думки і, таким чином, сприяє інституалізації та консолідації суспільства, повної легітимізації влади в умовах якої політичним лідерам доводиться вдаватися не тільки до неординарних рішень в скоєнні політичних дій, але і під час своїх виступів. Вони застосовують як нейролінгвістичне програмування, так і загальний емоційний вплив. Для більшої емоційності мови, політики використовуються різні мовні засоби, серед яких виділяємо афоризми. Зацікавленість афористикою вельми збільшилася за минулі роки. У своїх працях афоризми та їх переклад досліджували Н. Т. Федоренко, З. Куньч, Т. Н. Манякіна; їх когнітивний аспект розглядався А.М. Приходько, З. Д. Поповою. Цей інтерес можна пояснити тим, що афоризми якнайкраще відповідають атмосфері нашого часу, що вимагає особливої лаконічності формулювання ідеї. Елементи афористичного мислення дають можливість виділити інформацію з метою пізнання, знайти і визначити свою особистісну позицію.