Засоби реалізації емоційності в романі Джона Роналда Руела Толкіна «Володар перснів» та особливості їх відтворення українською мовою

Abstract

У сучасному науковому просторі однією з найбільш масштабних та впливових тенденцій виступає антропоцентрична, що обумовлює зміщення акцентів наукових досліджень до сфери різноманітних параметрів людської особистості. В лінгвістичній науці антропоцентричний підхід реалізується через розуміння характеру взаємодії людини й мови. Дослідження особливостей індивідуального процесу становлення й розвитку мови у свідомості людини та формування комунікативної компетенції мовця не можливі без урахування психологічних складових людської особистості, зокрема емоційної. Емоції «супроводжують будь-які прояви життєдіяльності особи та відображають у формі переживання значимість явищ і ситуацій, слугуючи одним із головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності та поведінки людини». Як невід’ємний компонент психіки, емоційний стан людини впливає на її мовленнєву поведінку й відображається у мові через відповідні одиниці, особливість яких зумовлена специфікою різних національних комунікативних просторів. Тому у контексті сучасної антропоцентричної лінгвістичної парадигми дослідження поняття емоційності та його вияву в мові через відповідні мовні засоби, типові для кожної окремої лінгвокультури, є надзвичайно актуальним. Так, особливості вербалізації емоцій в англійській мові досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені: І. В. Арнольд, А. А. Калита, Т. О. Крисанова, М. Н. Кожина, Г. М. Кузенко, І. М. Літвінчук, Н. О. Мельничук, О. В. Озаровський, І. Тейлор (I. Taylor), В. А. Чабаненко, Р. Р. Чайковський, В. І. Шаховський. Для теоретичного обґрунтування досліджень емоційності мови та функціонування засобів реалізації емоцій на різних мовних рівнях, лінгвісти звертаються до психології емоцій, яка не дає однозначного визначення даному психічному феномену. Так, дослідники Е. Д. Хомська і Н. Я. Батова зазначають, що емоції – особливий клас психічних процесів і станів, які пов’язані з інстинктами, потребами й мотивами та відображають у формі безпосередніх переживань (радості, задоволення, страху і т. д.) значимість явищ та ситуацій для здійснення життєдіяльності індивіда. Деякі науковці наголошують на вирішальному зв’язку емоцій з потребами людини. Так, П. К. Анохін визначає емоції як фізіологічні стани організму, що мають яскраве суб’єктивне забарвлення та охоплюють всі види почуттів та переживань людини, а П. В. Симонов відмічає, що емоції є відображенням у мозку людини/тварини якої-небудь актуальної потреби (її якості та величини) і вірогідності (можливості) її задоволення. Таку потребу мозок оцінює на основі генетичного й раніше набутого індивідуального досвіду. Дослідник Б. І. Додонов прослідковує зв’язок емоції з механізмом оцінки. Емоції в якості процесу являють собою діяльність оцінювання інформації про зовнішній та внутрішній світ. Така інформація надходить до мозку людини й кодується її відчуттями у формі суб’єктивних образів. Науковці А. В. Петровський та М. Г. Ярошевський наголошують, що емоційність є «психічним відображенням у формі безпосереднього переживання життєвого сенсу явищ та ситуацій, обумовленого відношенням їх об’єктивних властивостей до потреб суб’єкта». Дослідник А. С. Нікіфоров емоційністю вважає узагальнені чуттєві реакції, що виникають у відповідь на різноманітні за характером екзогенні та ендогенні сигнали, які обов’язково викликають фізіологічні зміни в організмі людини.