Засоби досягнення семантико-прагматичної еквівалентності у перекладах офіційно-ділових промов (на матеріалі промов британських урядовців)

Abstract

Специфіка будь-якого перекладу – у перетворенні оригінального тексту в цільовий, який споживачі сприйматимуть як повністю тотожний первинному. Оскільки абсолютна тотожність перекладу оригіналу є недосяжною, завдання перекладача – максимально уникати втрат, пов’язаних із труднощами передачі особливостей контексту, культурних або історичних асоціацій, специфічних термінів та інших тонкощів авторського тексту. Також серйозною проблемою тут є розбіжності у конотаційному значенні слів і висловів різних мов, подекуди неможливість повної еквівалетності навіть елементарних мовних конструкцій. Еквівалентність текстів оригіналу та перекладу в перекладознавстві визначається збалансованим співвідношенням двох найбільш важливих характеристик текстів оригіналу й перекладу – повноти й точності змісту, що передаються за умови збереження відносної рівності змістової, смислової, семантичної, стилістичної та функціонально-комунікативної ознак оригіналу та перекладу. Оскільки важливість максимального збігу між двоми текстами є очевидною, еквівалентність зазвичай розглядається як основна ознака й умова існування перекладу. актах Політика як сфера діяльності займає чільне місце у житті громадянина, оскільки інші відомі сфери життєдіяльності так чи інакше підпорядковуються їй. Проте основними засобами ведення ефективної політики є офіційні виступи державних діячів. Так, при перекладі публіцистики перекладачі стикаються з прагматичними проблемами, які викликані відмінностями культури та мовного досвіду реципієнтів тексту. Останніми десятиріччями у мовознавстві спостерігається перенесення акцентів у дослідницьких інтересах з вивчення мови як внутрішньої системи, у якій усе є взаємопов’язане, на вивчення мови – мовлення як діяльності або як дії. Прагматика – вчення про використання мови в комунікативних ситуаціях – має велике значення для перекладу як міжкультурної комунікації. У будь-якій галузі перекладу, окрім того, що відбувається зміщення соціокультурного контексту від однієї мови/культури до іншої, читачі «цільового тексту» відрізняються від тих, до яких звертається мовець в оригінальному тексті. Однак є також два додаткових учасники між автором оригінального тексту, тексту мови-джерела та читачем, а саме клієнт, який замовляє переклад, і перекладач, при цьому кожен із них має свої наміри та очікування. У спеціалізованому перекладі досягнення прагматичної еквівалентності, в основному, не повинно завдати перекладачеві великих клопотів, оскільки, крім високого ступеня співмірності концептуальних систем, що лежать в основі наукових сфер різних мов, як правило, текст мови-джерела та текст цільової мови відповідають з точки зору контексту використання, передбачуваних очікувань читачів та знань про світ та основні комунікативні цілі.