Лексичні засоби збереження національно-культурної специфіки творів Джека Лондона в українських перекладах

Abstract

Особливості відображення культури країни, народу, нації в мові є дискусійним питанням в лінгвістиці протягом багатьох десятиліть. Той факт, що для позначення лексичних одиниць, які відображають національно-культурну специфіку, немає єдиного терміна, підтверджує думка про складні взаємини мови та культури з точки зору відображення останньої за допомогою певних мовних засобів. Супутнім завданням наукового дослідження є вивчення мови повістей «Біле Ікло» та «Поклик пращурів», написаного американським письменником Джеком Лондоном в жанрі «пригодницька повість» з позиції відображення в ньому національно-культурної специфіки Північної Америки. Подібний аналіз національно-маркованої лексики американського варіанту англійської мови дозволить розширити і збагатити вже наявні знання про дійсність американського суспільства початку ХХ століття. Звернення до цього питання продиктоване інтересом сучасної лінгвістики до дослідження конотативної лексики іноземної мови та особливостей її перекладу в сучасному художньому дискурсі, а також тим, що в лінгвістиці поки ще не вироблено однозначне розуміння лексичних одиниць, що відображають національно-культурну специфіку, немає єдиного терміна для їх позначення (наприклад: безеквівалентна лексика, реалії, фонова лексика, культуреми, лакуни та ін.). Художній переклад – це особливий вид перекладацької діяльність, оскільки при роботі над оригінальною художньою літературою на іноземній мові перекладачеві потрібно не тільки передати зміст тексту, а й поняття, що відображають національно-культурний колорит мови-джерела. Основна складність при перекладі таких лексем полягає в тому, що вони не завжди мають відповідності (навіть часткові) в мові перекладу. Якщо порівняти мови та культури, то можна знайти як спільні, так і розбіжні елементи. Як компонент культури, мова відноситься до розбіжних елементів. Насамперед, до них же належать елементи, які позначають безеквівалентну лексику і конотації, властиві словам в одній мові й відсутні в іншій, або ті, що відрізняються в словах іншої мови, тобто специфічні мовні одиниці, реалії або «культуроніми». Мова створює позначення для всіх елементів земної цивілізації знаходячись у ролі універсального засобу спілкування.