Дисертації та автореферати спеціалізованої вченої ради Д 26.062.09

Permanent URI for this collectionhttp://er.nau.edu.ua/handle/NAU/43068

Browse

Now showing 1 - 20 of 30

Розроблення технології уловлювання парів бензинів з використанням кремнійорганічних адсорбентів
(2010-01-15) Черняк, Лариса Миколаївна
Дисертація присвячена питанням підвищення ступеня поглинання вуглеводневих парів бензинів на АЗС. Обґрунтовано та сформульовано вимоги до сорбційних матеріалів, що використовуються у технологіях уловлювання летких вуглеводневих фракцій на АЗС. Отримано ізотерми адсорбції полярних і неполярних речовин на кремнійорганічних адсорбентах. Показано, що величина сорбції пропорційна пружності парів, що вказує на неполярну природу сорбенту типу «Креосорб». Встановлено, що максимальна швидкість десорбції поглинутих компонентів парів автомобільного бензину сорбентом типу «Креосорб» спостерігається за стандартних умов і становить 95–98%. Розроблено технологію уловлювання парів бензинів на АЗС з використання кремнійорганічних адсорбентів. Визначено очікуваний економічний ефект від упровадження запропонованої технології, що становить 397,3 тис. грн на рік на типовій АЗС. Визначено екологічний ефект від впровадження розробленої технології (15 т парів автомобільного бензину на рік).
Підвищення протизносних властивостей паливно-мастильних матеріалів електричним полем
(2011-04-14) Трофімов, Ігор Леонідович
Фізико-хімічні властивості палив для повітряно-реактивних двигунів, модифікованих компонентами рослинного походження
(2016) Яковлєва, Анна Валеріївна
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.17.07 – хімічна технологія палив і паливно-мастильних матеріалів. – Національний авіаційний університет, Київ, 2016. Дисертацію присвячено питанню модифікування палив для повітряно-реактивних двигунів компонентами з вітчизняної сировини рослинного походження та дослідженню властивостей нових авіаційних біопалив. Запропоновано раціональний спосіб вироблення біокомпонентів на основі продуктів перероблення ріпакової олії, зокрема метилових та етилових естерів жирних кислот, які вперше використано для модифікування складу палив для ПРД. Вивчено механізм міжмолекулярної взаємодії у системі «вуглеводневе паливо – естери жирних кислот» та обґрунтовано вплив біокомпонентів на властивості палив для ПРД. Проведено експериментальні дослідження та отримано результати щодо комплексу фізико-хімічних, експлуатаційних та екологічних властивостей палив для ПРД, модифікованих біокомпонентами. Запропоновано математичні рівняння, що дозволяють оптимізувати процеси компаундування вуглеводневого палива з компонентами рослинного походження та одержувати модифіковані палива для ПРД із заданими властивостями. Обгрунтовано критерії вибору раціонального складу палива для ПРД модифікованого компонентами рослинного походження та запропоновано рецептури нових модифікованих палив із покращеними експлуатаційними та екологічними характеристиками.
Синтез і властивості високотемпературних олеомастил
(2016-02-15) Велігорська, Юлія Володимирівна
Одним із засобів забезпечення ефективної роботи вузлів тертя сучасної техніки в умовах одночасної дії високих швидкостей, температур і навантажень є використання спеціальних високотемпературних мастил, наприклад, комплексних сульфонатних. Необхідний рівень об’ємно-механічних властивостей цих мастил досягається введенням до складу загусника кислот-комплексоутворювачів, а високі трибологічні, антиокиснювальні та захисні характеристики – відповідних функціональних додатків. Чисельність компонентного складу та багатоетапна технологія виготовлення суттєво удорожчують комплексні сульфонатні мастила. Іншим, не менш важливим недоліком сульфонатних мастил, є екологічна небезпека виробництва компонента загусника – нафтових сульфонатів, що зумовлена їхньою токсичністю та утворенням сульфонатних шламів, які не знаходять кваліфікованого використання. Заміна в мастильних композиціях синтетичних продуктів нафтохімії з низькою біорозщеплюваністю продуктами з відновлювальної природної сировини є відповіддю на екологічні негаразди, нестабільність нафтового ринку та економічні проблеми. У зв’язку з цим, розроблення нового покоління вітчизняних високотемпературних мастил на базі продуктів олеохімії (олеомастил), які усувають залежність України від імпортованих нафтопродуктів та зменшують шкідливий вплив на довкілля, є важливим загальногосподарським завданням. А системні дослідження закономірностей формування структурного каркасу та впливу на властивості тиксотропних систем композиційно-технологічних чинників – актуальним науково-прикладним завданням.
Розробка моделей оцінки та підвищення ефективності зниження шуму транспортних потоків
(2016-02-16) Шевченко, Юлія Сергіївна
Актуальність теми. Постійно зростаюча інтенсивність транспортних потоків щорічно супроводжуються посиленням техногенного навантаження на населення сучасних міст. На долю автомобільного транспорту припадає 60-80 % екологічного забруднення навколишнього середовища, у тому числі й акустичного. Для України проблема посилення шумового навантаження на навколишнє середовище та населення, що мешкає в містах, набуває особливої актуальності у зв’язку зі зростанням інтенсивності транспортних потоків, наближення житлової забудови до лінії джерела шуму, підвищення густини забудови та появи додаткових поверхонь відбивання, що призводить до підвищення рівнів шуму на 3–4 дБ. Як результат, виникла необхідність оцінювання рівнів шумового навантаження не лише для стандартної висоти оцінювання 1,2–1,5 м, але і для змінюваної висоти приймача шуму для багатоповерхових будівель. Аналіз результатів розрахунків та експериментальних досліджень рівнів шуму в містах показав, що рівні шуму на найбільш навантажених територіях житлової забудови не відповідають встановленим санітарного-гігієнічним нормативам. Ефективним підходом до вирішення проблеми може стати подальший розвиток існуючих підходів моделювання шуму автомобільного транспорту та науково обґрунтоване використання методів зниження шумового навантаження. Таким чином, на даний час існує необхідність вирішення актуального наукового завдання, яке полягає в удосконаленні існуючих моделей оцінювання рівнів шуму на території житлової забудови та підвищенні ефективності зниження шумового навантаження на довкілля та населення існуючими методами, що спрямовані на підвищення екологічної безпеки міського середовища.
Розрабка моделей оцінки та підвищення ефективності зниження шуму транспортних потоків
(автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. 21.06.01 „Екологічна безпека” / Ю.С.Шевченко — К., 2016. — 21 с., 2016-02-16) Шевченко, Юлія Сергіївна
Актуальність теми. Постійно зростаюча інтенсивність транспортних потоків щорічно супроводжуються посиленням техногенного навантаження на населення сучасних міст. На долю автомобільного транспорту припадає 60-80 % екологічного забруднення навколишнього середовища, у тому числі й акустичного. Для України проблема посилення шумового навантаження на навколишнє середовище та населення, що мешкає в містах, набуває особливої актуальності у зв’язку зі зростанням інтенсивності транспортних потоків, наближення житлової забудови до лінії джерела шуму, підвищення густини забудови та появи додаткових поверхонь відбивання, що призводить до підвищення рівнів шуму на 3–4 дБ. Як результат, виникла необхідність оцінювання рівнів шумового навантаження не лише для стандартної висоти оцінювання 1,2–1,5 м, але і для змінюваної висоти приймача шуму для багатоповерхових будівель. Аналіз результатів розрахунків та експериментальних досліджень рівнів шуму в містах показав, що рівні шуму на найбільш навантажених територіях житлової забудови не відповідають встановленим санітарного-гігієнічним нормативам. Ефективним підходом до вирішення проблеми може стати подальший розвиток існуючих підходів моделювання шуму автомобільного транспорту та науково обґрунтоване використання методів зниження шумового навантаження. Таким чином, на даний час існує необхідність вирішення актуального наукового завдання, яке полягає в удосконаленні існуючих моделей оцінювання рівнів шуму на території житлової забудови та підвищенні ефективності зниження шумового навантаження на довкілля та населення існуючими методами, що спрямовані на підвищення екологічної безпеки міського середовища.
Підвищення екологічної безпеки об’єктів енерго- та водопостачання шляхом управління процесом гомогенної кристалізації
(2016-02-16) Третьяков, Олег Вальтерович
Водопостачання, тепло- та електропостачання міст як особливо важлива структура життєзабезпечення стратегічного призначення є визначальною складовою охорони здоров’я людини, національної безпеки і соціально-економічного розвитку держави. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування підвищення рівня екологічної безпеки об’єктів енерго- та водопостачання за рахунок розробки та реалізації методів управління процесом гомогенної кристалізації з розчинів.
Наукові основи оцінювання надійності екологічних систем в умовах дії радіаційних чинників
(2016-04-13) Матвєєва, Ірина Валерівна
Актуальність теми. Збільшення в навколишньому середовищі природних та штучних радіонуклідів, відходів чорної та кольорової металургії, викидів автотранспорту, відходів гірничодобувної промисловості та хімічних підприємств тощо призвело до накопичення значної кількості різноманітних полютантів у довкіллі. Постійно зростаючий техногенний вплив на природні екосистеми та їх біоту веде до неконтрольованих змін у природному середовищі. В екосистемах відбуваються сукцесії, наслідком яких є необоротні зміни в біогеоценозах та втрата надійності природних біологічних систем. Тому постає необхідність створення системи оцінювання стану надійності екологічних систем та біоти. Універсальних, всеохоплюючих засобів захисту людства від глобальних змін клімату, сильних землетрусів, ураганів, повеней, а також великих техногенних аварій реально не існує. Це ж стосується й складних ядерних аварій, таких як Киштимська на Південному Уралі (1957), Чорнобильська (1986) та аварія на «Фукусімі-1» (2011) із глобальними наслідками, які ще до кінця не вивчені й не оцінені. Сьогодні нагальною є проблема поведінки радіонуклідів в екологічних системах, які включають усі складові спостереження за фізичними, хімічними та біологічними показниками та реакцію біологічних систем на основний дозоутворювальний радіонуклід – 137Cs. Розподіл і перерозподіл 137Cs в довкіллі – важлива проблема, оскільки зрештою визначає стан і динаміку Чорнобильського забруднення природних екосистем. Радіоекологічна ситуація, що склалася після аварії на ЧАЕС, радикально змінила умови проживання та особливості формування доз опромінення сільського населення забруднених територій України. Ступінь забруднення багатьох харчових продуктів перевищує допустимі рівні навіть через 30 років після Чорнобильської катастрофи. Вирішення питання оцінювання прогнозу й управління надійністю біоти екосистеми реально визначають виживання та життєздатність людства. Для цього необхідно розв’язати такі найважливіші завдання: – розробити методи, моделі та способи оцінювання надійності екосистем різних типів та складності; – запропонувати критерії та параметри для оцінювання й розрахунку надійності екосистем та їх біологічних компонентів, включаючи людину. Оцінка надійності біоти екосистем може слугувати універсальним засобом і методом діагностики стану біоти екосистеми. Якщо біота екологічної системи достатньо надійна, то вона здатна виконувати дві найголовніші функції: 1) зберігати та підтримувати чисельність та біомасу екосистеми, що забезпечує її виживання; 2) забезпечувати кондиціювання середовища існування. Отже, ідеться про природне очищення навколишнього середовища від відходів життєдіяльності, полютантів, підтримання середовища в належному стані для самої біоти та, звичайно, для людини, можливості природокористування. Якщо біота здатна виконувати ці дві найважливіші функції, то вона цілком надійна. Очевидно, що високий параметр надійності ще не забезпечує виконання всіх функцій біоти, але, без сумніву, гарантує її виживання в умовах середовища та в часі, що змінюються. Висока надійність біоти екосистеми не гарантує повного благополуччя біоти, але забезпечує факт її існування.
Розроблення комплексу ресурсооощадних заходів раціонального використання вуглеводнів на нафтопереробних заводах
(Дисертація на здобуття наук. ступеня канд.техн. наук : спец. 05.17.07 „Хімічна технологія палива і паливно-мастильних матеріалів” / С.В.Вдовенко— К., 2016. — 163 с., 2016-07-19) Вдовенко, Сергій Вікторович
Сьогодні одним з основних напрямів розвитку світової нафтопереробної галузі є зменшення кількості втрат вуглеводнів під час перероблення нафти на нафтопереробних заводах (НПЗ). Середньорічні втрати вуглеводнів на НПЗ України та, наприклад, Туркменістану досягають 13 % мас. у розрахунку на сиру нафту, що надходить на перероблення, проте аналогічний показник для НПЗ країн ЄС та США не перевищує 0,5%. Сумарні втрати світових НПЗ вимірюються десятками мільйонів тонн за рік, що негативно впливає на їх економіку. Іншим важливим завданням нафтоперероблення є зниження кількості викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище, що безпосередньо пов’язано з кількістю втрат вуглеводнів. Проблема втрат особливо гостро постає для українських НПЗ, оскільки більшу частину технологічних установок та об’єктів загально-заводського господарства, що експлуатуються на цих заводах, побудовано в 60–80-х роках ХХ ст.. Проблема зменшення втрат вуглеводнів під час перероблення нафти протягом останніх десятиліть була предметом досліджень багатьох провідних учених науково-дослідних інститутів. Розроблено значну кількість ефективних заходів щодо зменшення втрат. Однак, не зважаючи на це, проблема втрат вуглеводнів на НПЗ дотепер залишається невирішеною. Отже, розроблення ресурсоощадних технологій запобігання втратам вуглеводнів під час перероблення нафти на НПЗ є актуальним і важливим науково-прикладним завданням.
Діяльність ракетних військ: аспект оцінки впливу на навколишнє середовище (дослідження критеріїв екобезпеки)
(автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата техн. наук : спец. 21.06.01 „Екологічна безпека” / В.В.Шаравара — К.-П., 2016. — 21 с., 2016-08-04) Шаравара, Віталій Вікторович
Актуальність теми. У спадок від Збройних Сил Радянського Союзу Україна одержала значну кількість небезпечних об’єктів військового призначення, які, через недостатньо якісне виконання природоохоронних заходів і програм, часто становлять екологічну загрозу довкіллю і населенню. Більшість об’єктів військової діяльності (ВД) колишньої Радянської Армії (могильники, шахтні пускові установки, склади пального та інші), що є еконебезпечними, вводились в експлуатацію у 40-60 рр. і вислужили більше, ніж подвійний термін нормативної експлуатації, тому підлягають ремонту і реконструкції, а території, забруднені внаслідок ВД, потребують комплексної реабілітації, що передбачено Законом України «Про Загальнодержавну цільову програму захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на 2013-2017 роки» від 07.06.2012 №4909-VI. Розроблення науково обґрунтованої стратегії виконання та фінансування реабілітаційних робіт є на часі і необхідним. На сьогодні є недостатнім матеріально-технічне, нормативно-правове, методичне, інформаційне та аналітичне забезпечення такого виду робіт. Забезпечення умов для усунення екологічної небезпеки (ЕН) на об’єктах ВД, поєднання зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади для створення системи реабілітації забруднених територій є актуальним завданням. Практична реалізація заходів екологічної безпеки (ЕБ) є важливою складовою державної екополітики, спрямованої на відновлення довкілля і реалізацію стратегії збалансованого природокористування та розвитку. Реабілітація демілітаризованих територій зазначених військових об’єктів (ВО) дозволить ліквідувати джерела забруднення на площах, прилеглих до населених пунктів, сільськогосподарських угідь, водозборів та інших господарських об’єктів (ГО). Це сприятиме підвищенню ЕБ у районах розташування ВО та зниженню соціальної напруги, що виникла в цих районах.
Діяльність ракетних військ: аспект оцінки впливу на навколишнє середовище (дослідження критеріїв екобезпеки)
(дис. на здобуття наук. ступеня кандидата техн. наук : спец. 21.06.01 „Екологічна безпека” / В.В.Шаравара — К.-П., 2016. — 252 с., 2016-08-04) Шаравара, Віталій Вікторович
Актуальність теми. У спадок від Збройних Сил Радянського Союзу Україна одержала значну кількість небезпечних об’єктів військового призначення, які, через недостатньо якісне виконання природоохоронних заходів і програм, часто становлять екологічну загрозу довкіллю і населенню. Більшість об’єктів військової діяльності (ВД) колишньої Радянської Армії (могильники, шахтні пускові установки, склади пального та інші), що є еконебезпечними, вводились в експлуатацію у 40-60 рр. і вислужили більше, ніж подвійний термін нормативної експлуатації, тому підлягають ремонту і реконструкції, а території, забруднені внаслідок ВД, потребують комплексної реабілітації, що передбачено Законом України «Про Загальнодержавну цільову програму захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на 2013-2017 роки» від 07.06.2012 №4909-VI. Розроблення науково обґрунтованої стратегії виконання та фінансування реабілітаційних робіт є на часі і необхідним. На сьогодні є недостатнім матеріально-технічне, нормативно-правове, методичне, інформаційне та аналітичне забезпечення такого виду робіт. Забезпечення умов для усунення екологічної небезпеки (ЕН) на об’єктах ВД, поєднання зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади для створення системи реабілітації забруднених територій є актуальним завданням. Практична реалізація заходів екологічної безпеки (ЕБ) є важливою складовою державної екополітики, спрямованої на відновлення довкілля і реалізацію стратегії збалансованого природокористування та розвитку. Реабілітація демілітаризованих територій зазначених військових об’єктів (ВО) дозволить ліквідувати джерела забруднення на площах, прилеглих до населених пунктів, сільськогосподарських угідь, водозборів та інших господарських об’єктів (ГО). Це сприятиме підвищенню ЕБ у районах розташування ВО та зниженню соціальної напруги, що виникла в цих районах.
Еколого-техногенна небезпека сміттєзвалищ та наукові основи фітомеліоративних заходів їх виведення з експлуатації
(2017) Попович, Василь Васильович
Попович В. В. Еколого-техногенна небезпека сміттєзвалищ та наукові основи фітомеліоративних заходів їх виведення з експлуатації. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук (доктора наук) за спеціальністю 21.06.01 «Екологічна безпека» (101 «Екологія»). - Львівський державний університет безпеки життєдіяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Львів, 2017. Зміст анотації Дисертаційна робота присвячена встановленню екологічної небезпеки в техногенно навантаженому регіоні, яка сформована ландшафто-трансформуючими чинниками функціонування сміттєзвалищ. Обґрунтовано комплекс наукових і організаційно-технічних заходів з виведення сміттєзвалищ із експлуатації шляхом фітомеліорації. Проведено аналіз впливу сміттєзвалищ на довкілля та організм людини. З’ясовано особливості рекультивації та фітомеліорації девастованих ландшафтів в Україні та за кордоном. Здійснено типізацію сміттєзвалищ за генетичною, інженерно-геологічною, едафічною, кліматопічною, екологічною, техногенною групами ознак. Проведено експериментальні едафічні та кліматопічні дослідження сміттєзвалищ із урахуванням їх географічного та лісотипологічного районування. Встановлено особливості біогенної деструкції побутових відходів та залежність її від життєдіяльності мікроорганізмів. Проаналізовано видовий склад та структуру рослинних угруповань, які утворилися у процесі природного заростання та визначено особливості їх формування. Досліджено сукцесійні стадії рослинності сміттєзвалищ. Експериментально досліджено параметри фізіологічної стійкості рудероценозів сміттєзвалищ та описано залежність захисних функцій рослин від екологічних чинників. Розроблено моделі штучних фітоценозів-меліорантів для виведення сміттєзвалищ із експлуатації та покращення екологічного стану довкілля. Практична значимість роботи підтверджена патентами на корисну модель та актами впровадження у навчальний та виробничий процеси.
Методологічні засади організації управління екологічною безпекою під час ліквідування наслідків аварійних ситуацій на залізничному транспорті
(Національний авіаційний університет, 2018) Кацман, Михайло Давидович
Кацман М. Д. Методологічні засади організації управління екологічною безпекою під час ліквідування наслідків аварійних ситуацій на залізничному транспорті.– Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 21.06.01 – екологічна безпека. Національний авіаційний університет. Київ, 2018. За результатами узагальнення світового досвіду та власних теоретичних і експериментальних досліджень вирішено актуальну науково-практичну проблему зменшення шкідливого впливу на довкілля і життєдіяльність людини негативних чинників аварійних ситуацій під час транспортування небезпечних вантажів залізничним транспортом внаслідок удосконалення управління реагуванням на такі аварійні ситуації. У дисертації наведені результати дослідження та моделювання процесів впливу наслідків залізничних аварійних ситуацій на довкілля та життєдіяльність людини, а також процесів управління діями ліквідаційних підрозділів на основі інформаційної технології мережецентричного управління. Аналітично та експериментально обґрунтовано математичні моделі розповсюдження в атмосфері забруднюючих речовин внаслідок залізничних аварійних ситуацій з легкозаймистими вантажами. Формалізовано систему залізничних перевезень у разі виникнення аварійних ситуацій залежно від ефективності реагування на такі ситуації, на підставі чого розроблені математичні моделі для визначення ймовірності станів і рівня екологічної безпеки цієї системи. Доведено, що ефективність реагування на залізничні ситуації з небезпечними вантажами підвищується за умови використання відповідної СППР, для створення якої запропоновані математичні моделі розвитку таких ситуацій і алгоритми дій керівника оперативного штабу, а також математичні моделі визначення ефективності дій ліквідаційних підрозділів та їх з’єднань. Доведено, що можливості залізничної функціональної підсистеми «Сили і засоби реагування на надзвичайні ситуації на залізничному транспорті» можуть бути суттєво збільшені завдяки управлінню ними із ситуаційних центрів на основі мережецентричного принципу управління складними ієрархічними ергатичними системами.
Розроблення рецептури нових неіногенних деемульгаторів для зневоднення складних нафтових емульсій
(2018-10-25) Голич, Юрій Володимирович
Дисертаційна робота присвячена вирішенню проблеми зневоднення складних нафтових емульсій. Визначено основні характеристики нафт, що підлягають зневодненню, та розчинів блоккополімерів, що застосовувались як деемульгатори. Вивчали вплив тривалості відстоювання емульсії та кількості витраченого деемульгатора на ефективність зневоднення емульсії. Виконували дослідження деемульгаторів на штучних нафтових емульсіях, приготовлених з використанням суміші східноукраїнської, орховицької, коханівської нафт та водного розчину NaCl, що відрізнялись кількісним вмістом і способом приготування. Для подальших досліджень вибрано деемульгатор з молекулярною масою 3500 та співвідношенням оксид етилену/оксид пропілену – 85/15. На даний деемульгатор розроблено технічні умови як на продукт із промисловою назвою «Деемульгатор ДМ-3». Визначали оптимальні параметри процесу зневоднення штучно приготовлених емульсій з суміші нафт і пасткового нафтопродукту. Аналіз досліджень показав, що оптимальна кількість пасткового продукту в емульсії, за якої відбувається процес зневоднення, становить не більше 10 %. Для покращення мийних властивостей до деемульгатора додавали поліетиленгліколь (ПЕГ) з молекулярною масою 400. Встановлено, що додавання ПЕГ збільшує деемульгуючу здатність деемульгатора на 14–16 % в умовах температур зневоднення 60–70 ºС та на 3 % за температури 80 ºС. У роботі наведено рецептуру та технологічну схему одержання деемульгатора ДМ-3. Встановлено, що досліджувані деемульгатори гальмують корозійні процеси та виявляють захисний ефект. ДМ-3 проявив найбільші захисні властивості на рівні 42,8 %. Вивчали ефективність деемульгатора ДМ-3 у промислових умовах. Лабораторні та промислові дослідження довели високу ефективність розробленого деемульгатора ДМ-3 порівняно з відомими ПМ-1441, Диссольван 4411 та Demtrol. Ключові слова: Деемульгатори, нафта, емульсії, властивості, рецептури, технологія, зневоднення.
Експлуатаційні властивості етанольних бензинів з нанорозмірними сфероїдальними карбоновими кластерами
(2018-12-05) Гайдай, Ольга Олександрівна
Гайдай О. О. Експлуатаційні властивості етанольних бензинів з нанорозмірними сфероїдальними карбоновими кластерами. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.17.07 – Хімічна технологія палива і паливно-мастильних матеріалів. Національний авіаційний університет, м. Київ, 2019 р. Дисертаційну роботу присвячено створенню етанолвмісних палив, що містять низькі концентрації (10-3 – 10-2 %, мас.) бромованих сфероїдальних карбонових наночастинок, з покращеними експлуатаційними та екологічними властивостями. Методами ТЕМ, СЕМ, АСМ, КР-спектроскопії та рентгенофазового аналізу синтезованих карбонових матеріалів доведено їх приналежність до наноматеріалів cферичної форми з розміром частинок у діапазоні 6…100 нм, які містять цибулеподібні (сarbon onion) кластери. За допомогою методу динамічного когерентного розсіювання лазерного світла показано, що введення присадки бромованих нанокарбонових кластерів до органічного середовища супроводжується утворенням навколо них сольватної оболонки, розмір якої змінюється від 21 до 1000 нм залежно від хімічної природи розчинника. Для етанолу розмір утворюваних сольватних угрупувань (доменів) становить ~ 400 нм, що значно перевищує розмір індивідуальних частинок присадки. Доведено, що зміна мікрогетерогенної структури палива проявляється у зміні фізико-хімічних, експлуатаційних та екологічних характеристик палива. Зокрема, встановлено, що наявність у складі сумішевого палива нанокарбонових кластерів покращує пускові та корозійні властивості палива. Наведено результати порівняльних досліджень експлуатаційних показників товарного вуглеводневого бензину та сумішевого етанольного палива Е-85 з присадкою бромованих нанокарбонових структур. Показано суттєві переваги альтернативних палив за такими параметрами, як протизадирні та протизносні властивості, екологічні характеристики, а також встановлено можливість зменшення витрат сумішевого етанольного палива під час застосування мікрокількостей нанокарбонових матеріалів як присадок.
Наукові основи способів перетворення н-алканів у високооктанові компоненти для моторних палив
(Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерство освіти і науки України, 2018-12-05) Целіщев, Олексій Борисович
Целіщев О. Б. Наукові основи способів перетворення н-алканів у високооктанові компоненти для моторних палив. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.17.07 – Хімічна технологія палива і паливно-мастильних матеріалів. – Національний авіаційний університет, Київ, 2019. Дисертація присвячена вивченню технологічних аспектів і принципів перетворення н-алканів у високооктанові компоненти для моторних палив, що базуються на взаємодії н-алканів з гідроксильним радикалом. Встановлено й доведено, що гідроксильний радикал є найбільш ефективним активатором алканів (енергія активації становить величину ~ Еа = 8 кДж/моль), отже процеси, що побудовані на взаємодії н-алканів з гідроксильним радикалом, будуть відрізнятися мінімальними енерговитратами. Крім того, в роботі показано, що гідроксильний радикал відіграє головну роль в окисленні молекулярного азоту до закису нітрогену. Розглянуто способи про-мислової реалізації генераторів гідроксильних радикалів: для технології прямої конверсії алканів у метанол у «м’яких» умовах на основі фоторозкладання парів нітратної кислоти (λ ~ 330 нм) і фотохімічної взаємодії діоксиду нітрогену з молекулою води (λ ~ 420 нм), для технології підвищення якості моторних палив – на основі динамічної кавітації перекису водню, для технології окиснення молекулярного азоту – термічне розкладання перекису водню (Т ~ 773 К). Розроблено конструкції реакційних апаратів, запропоновані технологічні схеми, що реалізують запропоновані технологічні процеси. Аналіз експериментальних даних дозволив дійти висновку про те, що внаслідок прямої конверсії алканів С1–С4 в метанол у «м’яких» умовах вдається досягти ступінь конверсії ~ 10 %, а під час перероблення алканів С5–С10 бензину в високооктанові компоненти (толуол, метанол, ізоалкани) вдається збільшити ОЧ на ~ 12 од. Виконано аналіз прямих матеріальних витрат для запропонованих технологічних схем і встановлено, що вони є цілком прийнятними.
Розвиток наукових основ басейнового принципу управління екологічною безпекою техногенно трансформованих поверхневих водних об’єктів
(Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління, 2019) Маджд, Світлана Михайлівна
У дисертаційній роботі викладені результати досліджень, спрямовані на розвиток наукових основ управління екологічною безпекою поверхневих водних об’єктів за басейновим принципом, які враховують закономірності впливу чинників на процес формування їх техногенно трансформованого стану та інтенсивність компенсаційного механізму біотичного саморегулювання. Розроблено науково-методологічні основи інтегрованого підходу в системі басейнового принципу управління екологічною безпекою техногенно трансформованих поверхневих водних об’єктів, які враховують ієрархічні рівні організації річок, що створило передумови зниження негативних наслідків техногенного впливу на якість водних ресурсів у районах річкових басейнів. За результатами експериментальних досліджень встановлено, що зміна речовинно-енергетичного балансу водного середовища суттєво впливає на процес формування її техногенно трансформованого стану. Доведено, що техногенні трансформації нівелюються за рахунок дії компенсаційного механізму біотичної саморегуляції в результаті адаптації біотичних складових до свого нового середовища існування. Розроблено науково-методичні рекомендації щодо реалізації інформативної інтегрованої системи індикаторів контролю структурно-функціональних змін внутрішньоводоймних процесів. Розроблені схемні рішення, за яким виготовлено та у польових умовах апробовано пілотну установку біоінженерної системи інтенсифікації компенсаційного механізму біотичної саморегуляції, поєднаної з двох складових блоків – берегового і наплавного, що дозволяє одночасно очищувати всю товщу водного середовища та донні відкладення.
Підвищення рівня екологічної безпеки автотранспортних підприємств
(2019-04) Коломієць, Сергій Валерійович
Коломієць С.В. Підвищення рівня екологічної безпеки автотранспортних підприємств Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 21.06.01 – екологічна безпека. Національний авіаційний університет, Київ, 2019. У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне науково-прикладне завдання підвищення рівня екологічної безпеки АТП шляхом мінімізації енергоспоживання та забруднення навколишнього середовища шкідливими викидами і відходами під час технологічних процесів відновлення працездатності ТЗ. Розроблено методику оцінювання рівня екологічної безпеки АТП, в основі якої лежить математична модель визначення витрати палива та ресурсів, шкідливих викидів і відходів з урахуванням типу ТЗ, особливостей режимів руху ТЗ в окремих технологічних циклах, характеристик технологічних операцій, періодичності проведення основних технологічних впливів протягом життєвого циклу ТЗ. Розроблено комплекс критеріїв оцінювання екологічної безпеки АТП, який складається з десяти окремих критеріїв оцінювання стаціонарних і пересувних джерел шкідливого впливу підприємства, визначених за результатами аналізу суттєвих екологічних аспектів окремих технологічних процесів ТО і ремонту ТЗ та об’єднаних у групи за чинниками витрат ресурсів, викидів і відходів та інтегральних критеріїв, що формує єдину функцію мети, яка визначає рівень екологічної безпеки АТП. Розроблено програмний модуль моніторингу параметрів технічного стану ТЗ і окремих показників їх екологічної безпеки в технологічних процесах АТП, який дає змогу прогнозувати показники екологічної безпеки окремих ТЗ у життєвому циклі і АТП загалом. Досліджено вплив технологічних процесів АТП на витрату палива і ресурсів, викидів та відходів у життєвому циклі ТЗ та розроблено рекомендації щодо підвищення екологічної безпеки підприємства.
Підвищення рівня екологічної безпеки у дорожньому будівництві шляхом використання металургійних шлаків
(2019-04) Крюковська, Леся Іванівна
Дисертаційну роботу присвячено підвищенню рівня екологічної безпеки у дорожньому будівництві шляхом використання відходів металургійних виробництв як альтернативного матеріалу дорожнього будівництва. Розроблено методику оцінювання рівня екологічної безпеки в дорожньому будівництві під час заміни природних кам’яних матеріалів металургійними шлаками, яка включає моделі підсистем поводження з відходами та будівництва доріг, описує основні процеси життєвого циклу перетворення металургійних шлаків в ланцюзі «відходи – сировина – матеріал – елемент конструкції дорожнього одягу». Запропоновано комплекс критеріїв оцінювання техніко-експлуатаційних властивостей дорожнього одягу з використанням металургійних шлаків, а також критеріїв прогнозування рівня екологічної безпеки за різних сценаріїв використання металургійних шлаків в дорожньому будівництві. Експериментально встановлено закономірності впливу хімічного складу шлаків металургійних комбінатів на механічні характеристики шлаків як матеріалів для дорожнього будівництва. Показано, що при використанні металургійного шлаку з рекомендованою товщиною шару основи забезпечуються вимоги до міцності дорожнього одягу. В загальній структурі конструкції дорожнього одягу різних категорій доріг обсяг металургійних шлаків становить 25,4…32,5 %. Виконано прогнозування рівня екологічної безпеки за різних сценаріїв використання металургійних шлаків у дорожньому будівництві. Визначено сумарний прогнозований еколого-економічний ефект використання металургійних шлаків у дорожньому будівництві за попередженими екологічними збитками навколишньому середовищу.
Науково-технологічні засади удосконалення екологічно безпечних процесів водовідведення
(Національний авіаційний університет, 2019-05) Шаманський, Сергій Йосипович; Shamanskyi, Sergii
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 21.06.01 – Екологічна безпека. – Національний авіаційний університет. – Київ, 2019. Дисертацію присвячено вирішенню науково-прикладної проблеми підвищення екологічної безпеки функціонування систем водовідведення шляхом удосконалення наявних та створення нових екологічно безпечних технологічних процесів та створення устаткування, що забезпечить раціональне використання наявних відновлюваних ресурсів та зменшення шкідливих впливів систем водовідведення на довкілля. Розглянуто різні методи організації водовідведення, охарактеризовано їх основні спільні недоліки. Показано, що сучасні технології водовідведення не дозволяють досягати належного рівня екологічної безпеки переважно через недостатній ступінь очищення стічних вод від біогенних елементів та наявні екологічні ризики, пов’язані з утилізацією їх осадів. Зроблено висновок, що під час застосування традиційних механічних і біологічних методів очищення виникає необхідність у доочищенні стічних вод від біогенних елементів та в удосконаленні способів оброблення і утилізації їх осадів. Як один з найбільш перспективних методів доочищення запропоновано використання стічних вод як середовища для культивування енергетичних мікроводоростей у фотобіореакторах закритого типу з подальшим виробництвом рідкого біопалива третього покоління. Як один з найбільш перспективних методів оброблення та утилізації осадів запропоновано інтенсивне анаеробне зброджування з організацією процесу у відповідності з кінетикою процесів бродіння та подальшим використанням забродженої маси як органічного добрива. Обґрунтовано необхідність та розроблено засоби вимірювання витрат стічних вод змінного перепаду тиску. Обґрунтовано доцільність використання та запропоновано конструкцію шнекового насоса з високим ККД. На підставі цього запропоновано оновлену концепцію водовідведення, що дозволяє підвищити ступінь очищення стічних вод, отримувати відновлювані енергоносії для часткового чи повного забезпечення потреб підприємства у тепловій та електричній енергії, а в разі надлишку – товарні відновлювані енергоносії, отримувати екологічно безпечне органічне добриво, товарний вуглекислий газ, а також зменшити викиди вуглекислого газу в атмосферу.

Browse

Browsing Дисертації та автореферати спеціалізованої вченої ради Д 26.062.09 by Issue Date