Автореферати та дисертації кафедри комп'ютерних технологій дизайну і графіки
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Автореферати та дисертації кафедри комп'ютерних технологій дизайну і графіки by Issue Date
Now showing 1 - 3 of 3
Results Per Page
Sort Options
- ItemПолонення та репатріація японської Квантунської армії (1945 - 1956)(Національна академія оборони України, 2004) Карпов, Віктор Васильович; Karpov, Viktor; Карпов, Виктор ВасильевичДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 – військова історія. – Національна академія оборони України. – Київ, 2004. У дисертації досліджується зміст капітуляції, полонення та інтернування Квантунської армії у 1945 році, трудового використання японських військовополонених та їх репатріації упродовж 1946 – 1956 років, а також суть їх ідеологічного перевиховання в таборах для військовополонених Міністерства внутрішніх справ СРСР та окремих робочих батальйонах Міністерства оборони СРСР. Вперше в Україні здійснено систематизацію наявної історіографічної та джерельної бази дослідження. З’ясовано, що полонення японської армії залежало від завдань економічного і військового зміцнення далекосхідного регіону СРСР на фоні протистояння між Радянським Союзом та США, що виявилося у повоєнний період і, особливо, у питанні майбутнього Японії. Автором у хронологічній послідовності висвітлюється процес здійснення репатріації японських військовополонених до Японії, показуються причини затримки репатріації. Матеріали дослідження узагальнюють досвід політичної роботи серед військовополонених.
- ItemАрхітектурно-просторова організація сакральних комплексів історичної Волині(Національний авіаційний університет, 2010) Гнатюк, Лілія Романівна; Гнатюк, Лилия Романовна; Gnatiuk, LiliiaОбґрунтування напрямку дослідження. Дослідження присвячене аналізу сакральних комплексів Волині як важливої складової містобудівної, архітектурної та духовної спадщини регіону та об’єкта збереження і реставрації. Сакральні комплекси одна з найяскравіших сторінок в історії українського народу – мають величезне художньо-естетичне, науково-пізнавальне, просвітницьке та культурно-освітнє значення. Зважаючи на величезні масштаби руйнацій, яких зазнала культурно-історична спадщина України впродовж ХХ століття, зростає духовна та культурно-просвітницька роль храмів та монастирів у житті країни. Відтак реставрація, реконструкція та відбудова пам’яток архітектури стає дієвим інструментом духовного і національного розвитку, відродження самосвідомості українського народу. Монастир був завжди провідним осередком духовного, культурного, та політичного життя, виконував освітянські функції та формував урбаністичне обличчя міста. В архітектурі та структурі монастирів, що були великими містобудівельними комплексами і немов би відтворювали місто в мініатюрі, відобразилась вся складна історія розвитку архітектури, культури, політичного життя та міжконфесійних відносин. В останні роки зріс інтерес до історико-архітектурної спадщини та внутрішніх закономірностей побудови храму як уособлення сакрального простору, що зумовило необхідність пошуку шляхів розвитку української сакральної архітектури. Визначився підхід до розуміння архітектурно-просторової організації сакральних комплексів як цілісної системи, що формується об’ємно-просторовими та розпланувальними елементами, об'єднаними специфічними канонічними закономірностями побудови. Відтворення сакральних комплексів у наш час набуває значення самостійного виду науково-проектної діяльності. З огляду на це врахування особливостей архітектурно-розпланувальної організації історичних сакральних комплексів є важливим чинником не лише для проведення реставраційних робіт, але й для спорудження нових сакральних будівель та комплексів. Врахування історичних аспектів є необхідним при дослідженні теоретичних засад формування сакральних комплексів, що має велике значення для процесу професійного навчання архітекторів. Особливо цікавим в аспекті зазначених проблем є регіон історичної Волині: колишні повіти Луцький, Володимирський, Дубенський; міста Володимир-Волинський, Луцьк, Дубно, Рівне, Острог, Кременець, Клевань, Олика та інші, які розташовані на пограниччі Заходу і Сходу і репрезентують співвідношення місцевих (автохтонних) та запозичених рис у формуванні сакральних комплексів. В даному дослідженні в ролі сакрального комплексу як наукової категорії виступають об’єкти двох типів: а) монофункційні (репрезентовані окремими храмами з прилеглою територією), б) поліфункційні (архітектурно-містобудівні комплекси, які, окрім храму чи собору, включають об’єднані в межах певної території різнофункційні за призначенням споруди). Ці об’єкти в даному дослідженні розглядаються як складні системи функціонально, структурно та ієрархічно взаємопов’язаних споруд, підпорядкованих ландшафтно-топографічним, містобудівним та конфесійним вимогам. Поряд з давньою забудовою та швидким темпом зміни об’ємно-плану-вальної структури, індивідуальність та своєрідна архітектурно-просторова організація історичних містобудівельних сакральних комплексів Волині, а також питання взаємозв'язків форми та середовища набирають все більшої актуальності та потребують поглибленого вивчення. Виходячи з викладеного вище, ретроспективний аналіз ґенези та еволюції архітектурно-просторової організації сакральних комплексів Волині є одним з актуальних завдань історії архітектури, який дозволить: – вдосконалити наукову базу збереження та подальшого розвитку історично сформованих сакральних комплексів Волині; – сформувати наукові засади охорони та розвитку сакральної споруди у взаємозв'язку з історичним контекстом на основі виявлених рис наступності в оточуючому архітектурно-просторовому середовищі; – передбачати напрямки трансформації монументальної форми сакральних комплексів та їх архітектурно-просторової організації з урахуванням усталених закономірностей побудови, виявлених в процесі аналізу.
- ItemМілітарні нагороди Збройних сил України(Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2024) Карпов, Віктор Васильович; Karpov, Viktor; Умберто, Нуно ді Олівейра; Humberto, Nuno de OliveiraВидання представляє новітню систему відомчих заохочувальних відзнак Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних сил України. Відродження українських нагород різних історичних періодів української державності у новітній нагородній системі, розвиток традиційних ідейних основ військової символіки свідчить про рішуче повернення до першоджерел української фалеристики. Військові нагороди різних історичних формацій української державності стали основою новітньої нагородної системи. Захоплення історичним минулим відкриває шлях до нових ідейно-теоретичних та образотворчих підходів формування відзнак, пов’язаних із бойовою діяльністю військ, конкретним видом військової звитяги.