Архітектурно-просторова організація сакральних комплексів історичної Волині
No Thumbnail Available
Files
Date
2010
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Національний авіаційний університет
Abstract
Обґрунтування напрямку дослідження. Дослідження присвячене аналізу сакральних комплексів Волині як важливої складової містобудівної, архітектурної та духовної спадщини регіону та об’єкта збереження і реставрації.
Сакральні комплекси одна з найяскравіших сторінок в історії українського народу – мають величезне художньо-естетичне, науково-пізнавальне, просвітницьке та культурно-освітнє значення. Зважаючи на величезні масштаби руйнацій, яких зазнала культурно-історична спадщина України впродовж ХХ століття, зростає духовна та культурно-просвітницька роль храмів та монастирів у житті країни. Відтак реставрація, реконструкція та відбудова пам’яток архітектури стає дієвим інструментом духовного і
національного розвитку, відродження самосвідомості українського народу.
Монастир був завжди провідним осередком духовного, культурного, та політичного життя, виконував освітянські функції та формував урбаністичне обличчя міста. В архітектурі та структурі монастирів, що були великими містобудівельними комплексами і немов би відтворювали місто в мініатюрі, відобразилась вся складна історія розвитку архітектури, культури, політичного життя та міжконфесійних відносин.
В останні роки зріс інтерес до історико-архітектурної спадщини та внутрішніх закономірностей побудови храму як уособлення сакрального простору, що зумовило необхідність пошуку шляхів розвитку української сакральної архітектури. Визначився підхід до розуміння архітектурно-просторової організації сакральних комплексів як цілісної системи, що формується об’ємно-просторовими та розпланувальними елементами, об'єднаними специфічними канонічними закономірностями побудови.
Відтворення сакральних комплексів у наш час набуває значення самостійного виду науково-проектної діяльності. З огляду на це врахування особливостей архітектурно-розпланувальної організації історичних сакральних комплексів є важливим чинником не лише для проведення реставраційних робіт, але й для спорудження нових сакральних
будівель та комплексів. Врахування історичних аспектів є необхідним при дослідженні теоретичних засад формування сакральних комплексів, що має велике значення для процесу професійного навчання архітекторів.
Особливо цікавим в аспекті зазначених проблем є регіон історичної Волині: колишні повіти Луцький, Володимирський, Дубенський; міста Володимир-Волинський, Луцьк, Дубно, Рівне, Острог, Кременець, Клевань, Олика та інші, які розташовані на пограниччі Заходу і Сходу і репрезентують співвідношення місцевих (автохтонних) та запозичених рис у формуванні сакральних комплексів.
В даному дослідженні в ролі сакрального комплексу як наукової категорії виступають об’єкти двох типів: а) монофункційні (репрезентовані окремими храмами з прилеглою територією), б) поліфункційні (архітектурно-містобудівні комплекси, які, окрім храму чи собору, включають об’єднані в межах певної території різнофункційні за призначенням споруди). Ці об’єкти в даному дослідженні розглядаються як складні системи функціонально, структурно та ієрархічно взаємопов’язаних споруд, підпорядкованих
ландшафтно-топографічним, містобудівним та конфесійним вимогам.
Поряд з давньою забудовою та швидким темпом зміни об’ємно-плану-вальної структури, індивідуальність та своєрідна архітектурно-просторова організація історичних містобудівельних сакральних комплексів Волині, а також питання взаємозв'язків форми та середовища набирають все більшої актуальності та потребують поглибленого вивчення.
Виходячи з викладеного вище, ретроспективний аналіз ґенези та еволюції архітектурно-просторової організації сакральних комплексів Волині є одним з актуальних завдань історії архітектури, який дозволить:
– вдосконалити наукову базу збереження та подальшого розвитку історично сформованих
сакральних комплексів Волині;
– сформувати наукові засади охорони та розвитку сакральної споруди у взаємозв'язку з
історичним контекстом на основі виявлених рис наступності в оточуючому архітектурно-просторовому середовищі;
– передбачати напрямки трансформації монументальної форми сакральних комплексів та їх архітектурно-просторової організації з урахуванням усталених закономірностей побудови, виявлених в процесі аналізу.
Description
Keywords
архітектурно-просторова організація, сакральні комплекси історичної Волині