Використання етномистецьких традицій у сучасній рекламі
No Thumbnail Available
Files
Date
2024
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Національний авіаційний університет
Abstract
З отриманням незалежності в Україні розпочався бурхливий розвиток ринкових відносин, а відтак-конкуренція підприємств і широке розповсюдження засобів рекламного інформування. З метою створення сталого європейського іміджу української національної продукції творці реклами почали широко використовувати етнодизайн як окремий стильовий напрям сучасної реклами. Тим більше, що візуальний дизайн реклами в Україні має глибоке етнокультурне підґрунтя, його становлення і
розвиток відбувалися на засадах традиційного народного мистецтва. Методологія дослідження ґрунтується на системно-структурному, історико-мистецтвознавчому та компаративному методах, які дозволяють виявити чинники етнодизайну, розглядати його як цілісну систему проєктування, а також вплив етномистецьких традицій у сучасній рекламі. Осмислення українського та міжнародного досвіду використання етномотивів у рекламі надає підстави стверджувати їхнє вагоме значення та значний культуротворчий потенціал народного мистецтва. Це, в свою чергу, розширює і поглиблює уявлення про національні та інтернаціональні риси сучасної реклами з урахуванням одночасних процесів глобалізації та посилення регіоналізації. для сучасної рекламної індустрії України.
Description
1. Антонович Є., Захарчук-Чугай Р. Українське народне декоративне мистецтво. Київ: Знання, 2012. 342 с.
2. Бітаєв В. Естетична природа українського менталітету: соціокультурний аспект // Вісник ДАКККіМ: збірн. наук. праць. 1999. №3. С. 9–14.
3. Бітаєв В. Вплив етномистецьких традицій на розвиток рекламної графіки в Україні. Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки. Київ : Фенікс, 2015. №7 (18). С. 5–10.
4. Гончар К. Образотворчий фольклор у сучасному культуротворчому процесі: традиції і новаторство: дис. канд. мист. 26.00.01. Інст. проблем сучасного мистецтва НАМ України. Київ, 2015. 224 с.
5. Даниленко В. Дизайн України у світовому контексті художньо-проектної культури: монографія. Харків: ХДАДМ, Колорит, 2005. 244 с.
6. Косів В. Національні моделі і глобалізація графічного дизайну: автореф. дис… канд. мист. Харківська держ. академія дизайну і мистецтв, 2003. 20 с.
7. Матвійчук Б. Культуротворчий потенціал реклами: естетичний вимір: дис… канд. культ. 26.00.01. Київ: НАКККіМ, 2017. 223 с.
8. Прищенко С. Стилістичні тенденції розвитку рекламної графіки кінця ХХ – початку ХХІ ст. // Вісник Харківської держ. академії дизайну і мистецтв: збірн. наук. праць. Харків, 2011. Вип.7. С. 153–157.
9. Прищенко С. Вплив мистецьких стилів на рекламну творчість // Українська академія мистецтва:
дослідницькі та науково-методичні праці. Київ: НАОМА, 2012. Вип.19. C. 257–269.
10. Прищенко С. Соціокультурні аспекти рекламної графіки: пошуки національної ідентичності //
Етнодизайн: європейський вектор розвитку і національний контекст: збірн. наук. праць / упорядн. і відп. ред. Є.Антонович. Полтава: ПНПУ, 2015. Кн.2. С. 60–65.
11. Прищенко С., Антонович Є. Основи рекламного дизайну / Інст. дизайну та реклами. Київ: НАКККіМ, 2017. 384 с. Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури Випуск ХХХХ 423
12. Сиваш І. О. Українські народні художні промисли як основа етнодизайнерських проектів. Наука,
дослідження, розвиток: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (Познань–Варшава, 29–30 вересня 2018 р.). Познань–Варшава, 2018. С. 43-47.
13. Сиваш І.О. Концептуальні засади етнодизайну в Україні. Вісник Національної академії керівних кадрів культури i мистецтв. Мистецтвознавство. № 3’2018. С.416-420.
14. Хмельовський О. Вступ у дизайн. Луцьк: [б.в.], 2002. 207 с.
Keywords
тези доповіді, етнодизайн, традиції, сучасна реклама, стилістика реклами, дизайн, народна творчість
Citation
Сиваш І. Використання етномистецьких традицій у сучасній рекламі // Дизайн у просторі новітніх технологій: збірник тез доповідей Міжнар. наук.-практ. конф., Київ (квітень 2024 р.), М-во освіти і науки України, Національний авіаційний університет – Київ: НАУ, 2024. – C. 131-132