Науковий дискурс в умовах інформаційного успільства: методологічний і соціокультурний аспекти

Abstract

Сучасне суспільство переважна більшість дослідників називає інформаційним, оскільки „центральне положення в ньому займає теоретичне знання як стрижень, навколо якого організовуються нова техніка і технології, економічне зростання та розшарування суспільства” (Д. Белл). Наука в такому суспільстві виконує не лише теоретико-пізнавальну, а й інноваційну, соціально-культурну та праксеологічну функції. Вторгнення наукової сфери у все нові соціальні практики, яке здійснюється через застосування в них інформаційних і комп’ютерних технологій, поступово веде до необхідності осмислення науки як виду суспільного дискурсу. З огляду на це, провідні вчені й філософи висловлюють думку про утвердження в науковій діяльності принципів постмодерної культури, руйнування антагонізму між науковою та ненауковими когнітивними практиками, поглиблення інтеграції наукового й освітнього просторів (Ю. Габермас, П. Козловськи, Ж.-Ф. Ліотар, М. Фуко, Ф. Уебстер та інші). І хоча останнім часом термін „дискурс” набув досить широкого розповсюдження, в науковій і філософській літературі різними дослідниками він тлумачиться по-різному, що ускладнює визначення його змісту, обсягу, меж і правил ужитку, які можна поширити на сферу наукової діяльності. Зазначене актуалізує необхідність методологічного та соціокультурного аналізу феномена дискурсу загалом, а також виявлення специфіки наукового дискурсу як ключового для інформаційного суспільства, зокрема. Це вимагає ідентифікації феномена наукового дискурсу, дослідження його генезису, базових характеристик, принципів формування світового наукового простору, які ґрунтуються на сучасних інформаційно-комунікаційних технологіях, а також виявлення інноваційних підходів до організації наукової діяльності. Значною мірою цими настановами й керувався дисертант при розгляді особливостей становлення і розвитку наукового дискурсу як основи інформаційного суспільства.