Контури налаштування замкнутих cистем автоматичного керування

Abstract

Досягнення потрібної якості системи стабілізації може бути забезпечено варіюванням її експлуатаційних параметрів. Вибір оптимального співвідношення між ними забезпечить необхідну стійкість і динаміку системи. Основне завдання експлуатаційних регулювань замкнутих систем автоматичного керування (САК) полягають у тому, щоб сформувати стабілізуючий момент, що найбільш повно компенсує всі зовнішні збурювання, що діють на об'єкт керування. Разом з тим випадковий характер зміни сумарного моменту, що обурює, практично виключає можливість його повної компенсації при якому-небудь незмінному регулюванні. Тому експлуатаційні регулювання повинні забезпечувати вибір такого сполучення регульованих параметрів, при яких діючі на систему збурювання компенсувалися б стабілізуючим моментом «у середньому», тобто так, щоб середнє (середньоквадратичне або середньо амплітудне) значення помилки стабілізації не виходило за межі заданої технічними умовами точності. Для формування моменту стабілізації використовують сигнали зворотного зв'язку за швидкістю та кутом відхилення, які надходять до контуру, що їх підсумовує. Підсумовуючий контур є вхідним контуром підсилювача системи. Він дозволяє керувати такими параметрами як жорсткість та демпфірування системи. На практиці використовують декілька видів контурів, що підсумовують. Всі ці контури забезпечують формування стабілізуючого моменту в деяких межах в яких налагоджується система.