Обчислювальна система координованого управління тягою літака на етапі заходу на посадку

Abstract

Успішне виконання польотних завдань залежить від дотримання конкретних умов польоту, які забезпечують прийнятні аеродинамічні характеристики та оптимальну роботу двигуна. Це вимагає контролю справжньої швидкості польоту, приладової швидкості та числа Маха польоту. Контроль швидкості має вирішальне значення не лише під час керування траєкторією, наприклад підйому, спуску та приземлення, але й для досягнення бажаного часу та цільового положення. Керування бічним маневром вимагає узгодженого управління перевантаженням літака, швидкістю польоту та траєкторією. Традиційно контроль повітряної швидкості в основному спирався на ручні методи керування, які виявилися достатніми для поступової зміни швидкості на певних етапах польоту. Однак ручному регулюванню швидкості не вистачає необхідної точності під час дуже складних етапів польоту. Автоматичний контроль швидкості звільняє пілота від цієї відповідальності, дозволяючи йому зосередитися на інших завданнях. Автоматична стабілізація стає особливо важливою, коли стабільність літака порушується через проблеми, пов’язані зі швидкістю. Політ із заданою швидкістю може відбуватися на постійній висоті або під час підйому та зниження. Тяга двигуна або положення керма використовується для керування швидкістю польоту. У першому випадку тангенціальне прискорення регулюється зміною тяги двигуна, тоді як в останньому випадку воно досягається шляхом регулювання сил опору (сила фронтального опору та компонент ваги). Узгоджене управління може здійснюватися одночасно по каналу управління тангажем і каналу тяги двигуна. Зліт і посадка є найбільш вимогливими і потенційно небезпечними етапами польоту, які створюють значні психофізіологічні навантаження на пілотів і членів екіпажу. На ці етапи припадає більше третини всіх рейсів у всьому світі. Точне керування параметрами кута та траєкторії разом із додатковими завданнями, такими як зв’язок із наземними службами, робота шасі та закрилків, керування над головою тощо, ускладнює керування польотом, особливо на етапі посадки, та розміщує літак у безпосередній близькості від землі. і покриття злітно-посадкової смуги.