Інерціальна навігаційна система

Abstract

Аеронавіга́ція - наука про методи та засоби водіння літальних апаратів (ЛА) літаків, вертольотів, ракет тощо; сукупність операцій з визначення навігаційних елементів наземними пунктами управління польотами або на борту ЛА і використання їх для водіння ЛА. Аеронавігація також розв’язує окремі навігаційні завдання — витримування заданих дистанцій і інтервалів часу між ЛА на трасах з інтенсивним повітряним рухом або при виході з траси до аеродрому посадки, попередження зіткнення ЛА в польоті з наземними перешкодами, зближення двох ЛА в польоті (зустріч із літаком-танкером для дозаправки пальним та ін.) тощо. Принципи аеронавігації беруть початок від виниклої в стародавні часи морської навігації, зокрема, у неї запозичений метод використання магнітного компаса і морехідної астрономії. «Правила виконання польотів державної авіації України» визначають аеронавігацію (літаководіння, вертольотоводіння) як комплекс дій екіпажу, що спрямовані на досягнення найбільшої точності, надійності та безпеки водіння повітряного судна або групи повітряних суден по заданій траєкторії, а також з метою виведення їх за місцем та часом на задані об’єкти (цілі) і аеродроми посадки. У розвитку засобів і методів аеронавігації можна виділити такі основні етапи: - до початку 1920-х - характеризувався застосуванням методу візуального орієнтування; - 1920-ті – 1940-ті — застосуванням простих засобів інструментальної навігації. Зростання інтенсивності повітряного руху, концентрація руху в районах розташування наземних радіомаяків привели до необхідності здійснення зональної навігації, основною відмінною рисою якої є можливість польотів будь-якими траєкторіями і перш за все трасами, які не проходять через радіомаяки; - 1950-ті – 1980-ті — установка на борту ЛА навігаційних обчислювачів, що дозволяють «зберігати» програму польоту і обчислювати сигнали виходу на задану траєкторію. Застосування на борту ЛА навігаційних обчислювачів мало наслідком утворення навігаційних і пілотажно-навігаційних комплексів (ПНК). Особливість ПНК — поєднання високого рівня автоматизації зі збереженням участі екіпажу у виконанні найвідповідальніших завдань, функцій контролю і управління в аварійних режимах.