Адекватність та еквівалентність як основні критерії оцінки якості перекладу

Abstract

Нові виклики перекладу художнього тексту підводять перекладознавство до необхідності встановлення уніфікованих критеріїв оцінки якості художнього перекладу. Дослідження критеріїв оцінки якості перекладу є перспективним через те, що хоча спроби виявлення об'єктивних критеріїв робилися раніше, але багатостороннього та комплексного підходу створено не було. У той самий час якість перекладу визначає сприйняття вихідного тексту рецептором перекладу, його ставлення до твору, автора, багато в чому й до іншої культури загалом. У ряді досліджень критеріями оцінки якості перекладу визначаються адекватність та еквівалентність перекладу. Відносна неусталеність перекладознавчої терміносистеми призвела до змішування та нашарування значення цих понять. Відтак, постає необхідність з'ясувати природу даних перекладознавчих категорій у художньому перекладі. Саме переклад художнього дискурсу невичерпний для проведення транслятологічних досліджень з теми адекватності й еквівалентності. Це пов'язано з тим, що художній текст представляє особливу складність для перекладача з погляду повноцінної передачі естетичної вартості, прагматичного наповнення, стилістичних засобів вираження та інших характеристик, що і складає актуальність даного дослідження. Проблемою еквівалетності й адекватності перекладів художніх текстів опікувалися такі вітчизняні дослідники, як В. Н. Комісаров, Л. К. Латишев, Т. Р. Ананко, В. В. Демецька, О. М. Іванова, В. В. Мошкович, Т. Є. Некряч, Ю. П. Солодуб та інші. Серед зарубіжних перекладознавців, які вивчали питання еквівалентності й адекватності, слід відзначити Ю. Науду, В. Коллера, К. Норд, К. Райс, Ф. Шлеймахера, Дж. Турі, Л. Венуті, М. Вілліамс.