Білінгвальність, як психосоціальне і соціокультурне явище в сфері сучасної освіти

Abstract

Розглянуто багатоаспектність дослідження проблем білінгвізму в рамках педагогіки, психології, соціолінгвістики. Виявлено, що білінгвізм – це, перш за все, соціокультурний феномен, який необхідно вивчати в різних аспектах, в першу чергу в соціолінгвістичному, психолінгвістичному і власне, лінгвістичному. Було встановлено, що на сьогодні сформувалося неоднозначне ставлення до білінгвізму: соціологи оцінюють його здебільшого негативно, стверджуючи, що двомовність в кордонах однієї країни призводить до соціальної нестабільності; психологи звертають нашу увагу на негативний вплив білінгвізма на дитячу психіку. На захист білінгвізму зароджується той аргумент, що двомовна особистість – це особистість, яка володіє двома мовними кодами, двома засобами мови, двома інструментами мислення, які посилюють можливості індивіда, підвищує інтелектуальний рівень особистості, її культуру за умов правильно підібраних освітніх умов та засобів досягнення самої двомовності або освітнього середовища.

The multidimentional studies of bilingualism problems in the framework of pedagogy, psychology, sociolinguistics is considered. It was found that bilingualism is, first of all, a socio-cultural phenomenon that needs to be studied in various aspects, first of all in sociolinguistic, psycholinguistic and, in fact, linguistic. It was found that today there is an ambiguous attitude to bilingualism: sociologists assess it mostly negatively, arguing that bilingualism within the borders of one country leads to social instability; psychologists draw our attention to the negative impact of bilingualism on the child's psyche. In defense of bilingualism, the argument arises that a bilingual person is a person who has two language codes, two means of speech, two tools of thinking that enhance the capabilities of the individual, increase the intellectual level of the individual, his culture.