Проблема французького мультикультуралізму крізь призму іміграції

Abstract

У минулому, Франція була країною колонізатором, змагаючись у кількості колоній з Великою Британією. Ті часи давно минули, але у сучасному світі країна стикнулася із наслідками своєї загарбницької політики. Францію накривають хвилі міграції не лише з Європи, але й з країн, які були її колоніями. Першою була хвиля у середині ХІХ століття. Вона припала на початок промислової революції. Тоді держава потребувала трудових ресурсів. Крім робітників з Італії, Іспанії, Німеччини, прибували також мігранти з країн, що розвиваються. Потік мігрантів з європейських країн покривав потреби демографічного дефіциту країни, збільшуючи кількість працездатного населення. Друга велика хвиля відповідала 20-м рокам ХХ століття. Це були часи відновлення та модернізації країни після Першої світової війни. У 1927 році було прийнято закон, який полегшував отримання громадянства іноземцям. Що давало можливість мати доступ до робочих місць та отримати право займатися будь-якою професійною діяльністю нарівні з французами. Третя хвиля міграції почалася одразу після Другої світової війни і тривала три десятиліття, протягом яких, країна, у черговий раз, відновлювалася після наслідків війни. У цей період Франція процвітала і цим успіхам сприяв черговий потік мігрантів. Саме у цей час відбулося розширення їх етнічного складу. Цього разу у нагоді стали вихідці з колишніх африканських колоній Франції.