Гінократичні висловлювання у національній критиці корінних американців

Abstract

П. Г. Еллен друкує резонансну розвідку «Священне коло: відновлення жіночного в традиціях американських індіанців» (1986), де викладено основні «гінократичні» (термін, запропонований Еллен) положення, на яких, згідно з авторкою, базована література корінних народів. Дослідниця описує розбіжності між корінною літературою й літературами західного світу. Письменниця переконана, що західні дослідження трайбалізму американських індіанців є хибними від початку через культурну упередженість, що ґрунтована на патріархальності світогляду європейської культури. «Найважливіше, що вирізняє гінократичну культуру, – це відсутність обов’язкового покарання як засобу соціального контролю, а ще – обов’язкова присутність зв’язку з надприродними істотами». Формулюючи правильні, на її погляд, підходи до аналізу літературних творів, написаних письменниками, що мають корінне походження, П.Г.Еллен пропонує використовувати різноманітні методи – від висвітлення антропологічних і фольклорних моментів до психоаналізу, феміністичної критики, соціологічних досліджень й історіософії та культурологічних студій. «Я хочу наголосити, що літературні дослідження в царині студій про американських індіанців не можуть бути лише літературними, як це трактують на Заході. Ми, критики індіанської літератури, маємо залучати культурний, історичний, політичний контекст, у якому функціюють традиційні народи та їхні літературні твори, бо жоден із сучасних письменників не спроможний писати поза ним».