Психологічні детермінанти суїцидальної поведінки підлітків

Abstract

У сучасному світі самогубство постає як гостра, глобальна проблема, яка стосується кожної країни і суспільства загалом, оскільки є причиною смертності серед населення та виступає відповідним індикатором соціального благополуччя. Враховуючи статистику 2019 року, Україна за кількістю самогубств посідає 14 місце у світі, тобто щогодини одна людина стає ближчою до смерті. Наша держава потребує ефективних методів профілактики та подолання цього явища. Підлітковий вік – це найскладніший період в житті людини, який характеризується переплетінням як зовнішніх, так і внутрішніх конфліктів. Психіка є емоційно незрілою, неспроможною подолати значні зовнішні стимули. Враховуючи це, суїцидальна поведінка розглядається як особлива реакція на стресову, кризову ситуацію. Серед дослідників проблематику підліткового віку вивчали Г. Абрамова, Н. Фоменко, М. Григор’єва, О. Забабуріна, Т. Попова, В. Шаяхметова, В. Кошкаров, В. Бородіна, Л. Кадетова, О. Андрієнко та багато інших. Варто зазначити, що засоби масової інформації є одним з особливих впливів на особистість підлітка. Вивчаючи різні сторінки соціальних мереж можна знайти багато підлітків, які викладають записи на тему суїциду, незадоволення життям, розповідаючи таким чином про свої наміри, але мало хто сприймає ці дії як серйозні. Варто згадати «групи смерті» учасниками яких є переважно підлітки та юнаки. Вступаючи в дані спільноти індивід стає залежним від «кураторів», які починають ним управляти: дають певні завдання від яких не можна відмовитись. Сучасними дослідженнями суїцидальної поведінки підлітків займаються О. Вроно, І. Фурманов, А. Рахімкулова, Є. Рогова, Ф. Ловпаче, О. Лукашук, Ю. Тисячна, І. Шиляєва, М. Алімова, О. Суходолов, Л. Баєва, О. Бойченко та інші . Проблема самогубства розглядалась у багатьох науках: соціології, філософії, психології тощо. Філософські погляди на суїцидальну поведінку різнилися залежно від культурно-історичної епохи. На думку давньогрецьких мислителів Сократа, Платона і Аристотеля, самознищення було неприйнятним. У той же час у Стародавній Індії, воно вважалося певним звільненням від карми, злиттям зі світобудовою. У європейській культурі Альбер Камю виділив фундаментальним питанням філософії проблему самогубства, чого вартує людське життя. Натомість, Артур Шопенгауер говорив про те, що життя сприяє виникненню страждань і закликав до світового самогубства. У соціології значний внесок зробив Еміль Дюркгейм, який до самогубства відносив будь-який смертельний випадок, що виникає в наслідок негативного чи позитивного акту здійснений жертвою, виходячи з мети, яку вона перед собою поставила і знає про можливі наслідки. Також виділяв 3 типи самогубства такі як – альтруїстичний, егоїстичний та анонімний. Особливого значення набуває розкриття проблеми суїцидальної поведінки в психології. Вона розглядає суїцид як навмисне самоушкодження, результатом якого є смертельний фінал. З точки зору глибинної психології, Карл-Густав Юнг вважав, що причиною суїцидальної поведінки є страждання індивіда через невідповідність між його духовно-ціннісними орієнтаціями і духовно-ідейним станом суспільства. Едвін Шнейдман писав про те, що головним стрес-чинником у цьому випадку виступають фрустровані потреби. Таким чином, дана проблема була і залишається досить актуальною та потребує подальшого дослідження, що і обумовлює вибір теми нашої дипломної роботи: «Психологічні детермінанти суїцидальної поведінки підлітків».