Сакральність, міфологізм і символізм ширм, їх зв’язок з живописом та прийом ширми в ландшафтному дизайні Китаю

Abstract

Мета: дослідити специфіку традиційного китайського та японського елементу інтер’єру, як ширма, види ширм, визначити зв’язок між сюжетами ширм і традиційним живописом, продемонструвати на конкретних прикладах, як прийом ширм у вигляді зелених насаджень знайшов своє місце в традиційному китайському ландшафтному дизайні. Що, в свою чергу, дозволить глибше зрозуміти специфічну сакральну, міфологічну та символічну природу ширми, її багатозначущість не лише як предмету вмеблювання, а, відповідно, і приховане значення традиційних прийомів китайського ландшафтного дизайну. Методологія. У статті використано традиційні наукові методи історичного аналізу та порівняльного аналізу. Результати. У статті аргументовано, що від самого початку китайська ширма не задумувалась як предмет умеблювання житлового приміщення. Китайська цивілізація тісно пов’язана із сакральними віруваннями, філософськими вченнями й міфологізмом. Зазначено, що вона докорінно відрізняється від європейської цивілізації, яка заснована на пануванні монотеїзму і теорії панування людини над природою на правах головного Божого творіння. Натомість в основі китайської і японської культури лежало обожнювання Всесвіту і визнання природи як ідеалу гармонійного світу. Відтак людині відводилось у цій теорії другорядне місце. Обожнювання сил природи породжувало численні міфи про істот, які порядкують силами природи і населяють її. Визначено, що винайдення ширм визначалось як функціональними потребами швидкої трансформації внутрішнього простору, так і сакрально-міфологічним змістом: ширма підтверджувала тезу про мінливість Всесвіту і простору, закріплену таоїзмом (в рос. – даосизм) і буддизмом, а її зламчастість перегороджувала шлях злим духам неба, які можуть пересуватись лише по прямій траєкторії. Представлено окремий вид ритуальних сакральних ширм, які прикрашались релігійними написами. Розглянуто мотиви зображень на ширмах в сакральному просторі, які в цьому випадку вони мають обмежену кількість живописних сюжетів на створках – це зображення природи та пейзажі. Ширма в сакральному сенсі перетворюється на «місток» між людиною і оточуючим її простором, символічний образ гармонії і порядку Всесвіту. Згодом прийом ширм, які здатні виконувати одразу декілька функцій – перегороджувати шлях злим духам, створювати ефект постійної мінливості пейзажних картин і створювати ефект безкінечного простору, – був розповсюджений у традиційному китайському ландшафтному дизайні. Наукова новизна. Доведено, що такий традиційний атрибут китайської та японської культури, як ширма, мав під собою потужний сакрально-міфологічний зміст. Оскільки в Китаї до найвищого рівня мистецтв належали живопис і каліграфія, традиції китайського живопису вплинули і на розписи китайських ширм та в подальшому на ранньому етапі були запозичені Японією. Наведено в якості доказу трансформації прийому ширми традиційний прийом китайського ландшафтного дизайну, коли простір приватного саду навмисно перегороджувався «зеленими ширмами», унеможливлюючи огляд ділянки з далекої відстані. Практична значущість. Дослідження поглиблює знання про традиційну китайську та японську ширму, яка в Європі сприймалася як екзотичний елемент інтер’єру. Порівняння традиційних китайських і японських ширм з ширмами на картинах стилю «шинуазрі» та з виготовленими в Європі «китайськими» ширмами- аналогами доводить неможливість виготовлення ширми за відповідними канонами без розуміння її прихованого змісту. Парадокс полягає в неможливості виготовити ширму за китайським чи японським зразком, якщо розуміти її лише як суто функціональний елемент інтер’єру. Визначено, що важливу роль в образі ширмі відігравало її призначення, оскільки храмові ширми відрізнялись від ширм у палаці імператора, а імператорські ширми – від ширм знаті. В розписах ширм утілено традиційні канонічні жанри живопису, тому розуміння специфіки ширм водночас допомагає краще розуміти традиційні живописні жанри. У статті зазначено, що ширма стала елементом настільки високоадаптивним, що не лише знайшла своє гідне місце у будівлях різного призначення, а й утворила один з канонічних прийомів китайського ландшафтного дизайну. Враховуючи сучасне зацікавлення китайськими ландшафтними традиціями поза межами Китаю, це сприятиме застосуванню цих прийомів у сучасній садово-парковій архітектурі «східного зразку».

Цель: исследовать специфику такого традиционного китайского и японского элемента интерьера, как ширма, виды ширм, выявить связь между сюжетами ширм и традиционной живописью, продемонстрировать на конкретных примерах, как прием ширм в виде зеленых насаджений нашел свое место в традиционном китайском ландшафтном дизайне. Это позволит глубже понять специфическую сакральную, мифологическую и символическую природу ширмы, ее многозначность не только как предмета меблировки, а соответственно и скрытое значение традиционных приёмов китайского ландшафтного дизайна. Методология. В статье использованы традиционные научные методы исторического анализа и сравнительного анализа. Результаты. В статье аргументировано, что изначально китайская ширма не задумывалась как предмет меблировки жилого помещения. Китайская цивилизация тесно связана с сакральными верованиями, философскими учениями и мифологизмом. Указано, что она коренным образом отличается от европейской цивилизации, которая основана на господстве монотеизма и теории господства человека над природой на правах главного Божьего творения. Напротив, в основе китайской и японской культуры лежало обожествление Космоса и определение природы как идеала гармоничного мира. Соответственно, человеку отводилось в этой теории второстепенное место. Обожествление сил природы порождало многочисленные мифы о существах, которые управляют силами природы и населяют природу. Определено, что изобретение ширм определялось как функциональными потребностями быстрой трансформации внутреннего пространства, так и сакрально-мифологическим содержанием: ширма подтверждала тезис об изменчивости Вселенной и пространства, закрепленный таоизмом и буддизмом, а ее изломанность преграждала путь злым духам неба, которые могут перемещаться только по прямой траектории. Впоследствии прием ширм, которые способны выполнять сразу несколько функций – преграждать путь злым духам, создавать эффект постоянной изменчивости пейзажных картин и создавать эффект бесконечного пространства, – был распространен в традиционном китайском ландшафтном дизайне. Научная новизна. Доказано, что такой традиционный атрибут китайской и японской культуры, как ширма, имел в своей основе мощный сакрально- мифологический подтекст. Поскольку в Китае к искусствам высшего уровня принадлежали живопись и каллиграфия,традиции китайской живописи повиляли и на росписи китайских ширм и в дальнейшем на раннем этапе были заимствованы Японией. Приведены в качестве доказательства трансформации приема ширмы традиционный прием китайского ландшафтного дизайна, когда пространство частного сада намеренно перегораживалось «зелеными ширмами», делая незвозможным обзор участка с далекого расстояния. Практическая значимость. Исследование углубляет знания о традиционной китайской и японской ширме, которая в Европе воспринималась как экзотический элемент интерьера. Сравнение традиционных китайских и японских ширм с ширмами на картинах стиля шинуазри и с изготовленными в Европе «китайскими» ширмами-аналогами доказывает невозможность изготовления ширмы по соответствующим канонам без понимания скрытого смысла ширмы. Парадокс состоит в невозможности изготовить ширму по китайскому или японскому образцу, если понимать ее только как чисто функциональный элемент интерьера. Определено, что важную роль в образе ширмы играло ее назначение, поскольку храмовые ширмы отличались от ширм во дворе императора, а императорские ширмы – от ширм знати. В росписях ширм воплощены традиционные канонические жанры живописи, поэтому понимание специфики ширм одновременно помогает лучше понимать традиционные живописные жанры. В статье указано, что ширма стала элементом настолько высокоадаптивным, что не только нашла свое достойное место в зданиях самого разного предназначения, но и образовала один из канонических приемов китайского ландшафтного дизайна. Учитывая современную заинтересованность китайскими ландшафтными традициями за пределами Китая, это будет способствовать использованию этих приёмов в современной садово-парковой архитектуре «восточного образца».

Aim. To explore the specifics of such traditional Chinese and Japanese interior elements as screens, types of screens, identify the relationship between the plots of screens and traditional painting, demonstrate with specific examples how the reception of screens in the form of greenery has found its place in traditional Chinese landscaping. This will allow a deeper understanding of the specific sacred, mythological and symbolic nature of the screen, its many significance not only as a piece of furniture, but also the hidden meaning of traditional techniques of Chinese landscape design. Methodology. Used the scientific methods of historic analyze and comparative analyze. Results. The article argues that from the very beginning, the Chinese screen was not intended as a piece of furniture for living space. Chinese civilization is closely associated with sacred beliefs, philosophical teachings, and mythology. It is noted that it is radically different from European civilization, which is based on the domination of monotheism and the theory of human domination over nature on the rights of the main creation of God. Instead, Chinese and Japanese culture was based on the deification of the universe and the recognition of nature as the ideal of a harmonious world. Therefore, man was given a secondary place in this theory. The deification of the forces of nature gave rise to numerous myths about beings who rule the forces of nature and inhabit nature. A separate type of ritual sacred screens, which were decorated with religious inscriptions, is presented. The motives of the images on the screens in the sacred space are considered, which in this case they have a limited number of picturesque plots on the sash - these are images of nature and landscapes. The screen in the sacred sense becomes a “bridge” between man and the surrounding space, a symbolic image of harmony and order of the universe. It was determined that the invention of screens was determined both by the functional needs of internal space rapid transformation and sacred-mythological content: the screen confirmed the thesis of the variability of the universe and space, enshrined in Taoism and Buddhism, and its breaking on a straight trajectory. Subsequently, the use of screens that can perform several functions at once – to block the path of evil spirits, to create the effect of constant variability of landscape paintings and create the effect of infinite space was widespread in traditional Chinese landscape design. Scientific novelty. It is proved that such a traditional attribute of Chinese and Japanese culture as a screen had a powerful sacred-mythological meaning. Since painting and calligraphy belonged to the highest level of art in China, the traditions of Chinese painting also influenced the painting of Chinese screens and were later borrowed by Japan at an early stage. The traditional method of Chinese landscape design, when the space of a private garden was deliberately blocked by “green screens”, making it impossible to view the area from a distance, is given as proof of the transformation of the screen reception. Practical significance. The study deepens the knowledge of traditional Chinese and Japanese screens, which in Europe were perceived as an exotic element of interior. A comparison of traditional Chinese and Japanese screens with screens in Chinoiserie-style paintings and with “Chinese” analogues made in Europe proves the impossibility of making a screen according to the relevant canons without understanding the hidden meaning of the screen. The paradox is that it is impossible to make a screen on the Chinese or Japanese model, if you understand it only as a purely functional element of the interior. It is determined that its purpose played an important role in the image of the screen, as the temple screens differed from the screens in the emperor’s palace, and the imperial screens – from the screens of the nobility. Screen paintings embody traditional canonical genres of painting, so understanding the specifics of screens at the same time helps to understand better the traditional painting genres. The article notes that a screen has become an element so highly adaptable that it has not only found its rightful place in buildings of various purposes, but also formed an oin from the canonical techniques of Chinese landscape design. Given the current interest in Chinese landscape traditions outside of China, this will facilitate the application of these techniques in modern “oriental garden” architecture.