Ономасіологічні словники як знаряддя перекладача: прірва між теорією і практикою

Abstract

Сучасна лексикографічна практика в основному орієнтована на двомовні та одномовні тлумачні словники, які за своєю природою є семасіологічними. Ономасіологічні словники, які в свою чергу спрямовані на пошук виразних засобів для певного значення, навряд чи представлені серед лексикографічних ресурсів. Останні зазвичай складаються у формі перевернутих словників та тезаурусів; ономасіологічні словники в суворому розумінні, засновані на класифікаційних синоптичних схемах, трапляються рідко. Нечисленні ономасіологічні словники стосуються переважно лексичних одиниць певної мови, тоді як існує об’єктивна потреба їх використання в практиці перекладу та інших галузях; рівень охоплення сучасних ономасіологічних словників також повинен бути розширений з лексичного на фразеологічний і навіть граматичний рівні.

Current lexicographic practice is mainly focused on bilingual and monolingual explanatory dictionaries, which are semasiological by their nature. In contrast, onomasiological dictionaries, aimed at searching means of expression for a certain meaning, are scarcely represented among lexicographic resources. The latter are commonly compiled in form of inverted dictionaries and thesauri; onomasiological dictionaries in the strict sense, based on classificatory synoptic schemes, are rare. The few onomasiological dictionaries deal mainly with lexical units of a certain language, while there is an objective need of their usage in the practice of translation and other domains; the level covered by modern onomasio-logical dictionaries should also be extended from lexical to phraseological and even grammar levels.