Статті у фахових виданнях кафедри педагогіки та психології професійної освіти
Permanent URI for this collectionhttp://er.nau.edu.ua/handle/NAU/9819
Browse
Recent Submissions
Item Соціально-психологічні чинники соціалізації підлітків у кризовому середовищі(Національний авіаційний університет, 2024-10) Хоменко-Семенова, Леся Олексіївна; Khomenko-Semenova, Lesia; Рожківський, Андрій Миколайович; Rozhkivskyi, Andrii; Павленко, Олександр Олегович; Pavlenko, OleksandrУ статті проводиться теоретичний аналіз та емпіричне дослідження соціальнопсихологічних чинників соціалізації підлітків у кризовому середовищі Мета статті полягає у теоретичному визначенні та емпіричному дослідженні соціальнопсихологічних чинників соціалізації підлітків у кризовому середовищі; Результати. У ході емпіричного дослідження ми використали методики: авторська анкета спрямована на дослідження соціальних чинників формування соціалізації у підлітків в сучасному суспільстві; опитувальник «Ваш життєвий оптимізм» (В. А. Семиченко); багаторівневий особистісний опитувальник «Адаптивність» (А. Г. Маклакова і С. В. Чермяніна); тест Гілфорда «Соціальний інтелект». У ході дослідження було встановлено, що соціально-психологічними чинниками соціалізації підлітків є: Сім'я є одним із соціальних інститутів, психологічна сутність якого розглядається в багатьох дослідженнях. Система освіти, а саме шкільне середовище, виділяється як другий (поряд зі сім'єю) провідний інститут соціалізації. Ровесницька група відіграє ключову роль у формуванні соціалізації індивідів, що є об'єктом вивчення як соціології, так і психології. Засоби масової інформації (ЗМІ), такі як телебачення, радіо, інтернет, газети і журнали, грають значну роль у процесі соціалізації, сприяючи передачі культурних цінностей, стандартів поведінки і норм суспільства. Пандемія коронавірусу (COVID-19) відзначилася різкими змінами у всіх аспектах життя суспільства, включаючи соціалізацію. Війна відіграє критичну роль у соціалізації підлітків, впливаючи на всі аспекти їхнього життя, від соціальних навичок до емоційного стану. Висновок. Емпіричне дослідження показало наступні результати: за допомогою багаторівневого особистісного опитувальника «Адаптивність» (А. Г. Маклаков, С. В. Чермяніна) було виявлено, що 37% респондентів належать до групи задовільної адаптації. Вони здатні адаптуватися до змін, хоча цей процес потребує більше часу та зусиль; 62,8% респондентів мають високий або нормальний рівень адаптації, що свідчить про їхню легкість у пристосуванні до нових умов та змінних обставин. За допомогою тесту «Соціальний інтелект» Гілфорда було встановлено, що: у 44,2% респондентів рівень соціального інтелекту є середнім, 37,2% респондентів продемонстрували рівень соціального інтелекту вище середнього, що вказує на їхню високу здатність до ефективної взаємодії в соціумі. Діагностика рівня життєвого оптимізму за опитувальником «Ваш життєвий оптимізм» (В. А. Семиченко) показала, що у 39,5% респондентів рівень оптимізму знизився з високого до середнього, що пов’язано зі значними емоційними змінами та впливом негативних подій, таких як війна; 46,5% опитаних зберегли стабільний рівень оптимізму, демонструючи емоційну стійкість. За допомогою авторської анкети було виявлено основні соціальні чинники, які сприяють адаптації підлітків до кризового середовища, зокрема, вплив родини, ровесників, освітніх закладів та ЗМІ. Результати демонструють складний вплив сучасного кризового середовища на соціалізацію підлітків, а також варіативність їхньої адаптивності та емоційної стійкості.Item Участь в органах студентського самоврядування як чинник розвитку лідерських якостей студентської молоді(Національний авіаційний університет, 2024-10) Хоменко-Семенова, Леся Олексіївна; Khomenko-Semenova, Lesia; Шевченко, Ігор Вікторович; Shevchenko, Ihor; Оксамитна, Леся Богданівна; Oksamytna, LesiaThe article provides a theoretical analysis and empirical research into the problem of developing leadership qualities of student youth in student self-government bodies. The purpose of the article is to prove the influence of participation in student self-government bodies on the development of students' leadership qualities; Results. In the course of the empirical study, we used the following methods: Methodology "I am a leader" (E.S. Fedorov, O.V. Eryomin, modified by T.A. Mironova); Methodology "Diagnostics of leadership abilities" (E. Zharikov, E. Krushelnytsky; Methodology for diagnosing communicative and organizational inclinations - KOS (V. Sinyavsky and B. Fedoryshyn); Methodology "Self-assessment of leadership" (O.M. Kokun). The results of the study were processed using the following methods of mathematical statistics: to determine the relationship between leadership abilities and gender, the Pearson criterion; to assess the reliability of differences between groups, the t-Student criterion was used; Statistical calculations were performed using the Microsoft Excel XP computer program package. Conclusion. After conducting the study, we established that the leadership qualities of students are a set of personal qualities, such as: activity, motivation, desire for self-improvement, empathy and the ability to influence others, which allow student leaders to effectively achieve goals, serving by example and motivating peers. In higher education institutions, student self-government is an important mechanism for developing students' leadership potential. It creates an environment for the formation of responsibility, communication skills, organizational skills and social activity. The training "The Art of Leadership" was developed, the purpose of which is to develop the leadership qualities of student youth through their participation in student self-government bodies. After the training, a re-sampling showed positive dynamics in all indicators. A correlation analysis was carried out using the Pearson correlation coefficient, which showed that the development of one of the skills or inclinations contributes to the improvement of other important aspects of personal and professional development, which is valuable in the formation of leadership qualities and effective interpersonal interaction.Item Досвід використання методу ретроспекції в психологічних дослідженнях(Національний авіаційний університет, 2024-10) Семиченко, Валентина Анатоліївна; Semychenko, Valentyna; Артюшина, Марина Віталіївна; Artiushyna, MarynaСтаття присвячена проблемі діагностики індивідуальних змін, що відбуваються з психікою людей в умовах різного роду суспільних криз. Метою статті є теоретичне та емпіричне обґрунтування використання методу ретроспекції для опрацювання даних психологічних досліджень. Цей метод базується на усвідомленні людиною тих змін, які відбуваються з її психікою, порівнюючи сьогоденне самосприйняття (інтроспективний аналіз) з тим, якою вона сприймала себе в минулому. У статті детально розкрито сутність та особливості методу ретроспективного аналізу, показано переваги його використання для вивчення динамічних процесів за умов, коли в часовій перспективі було втрачено можливість використати лонгітюдний спосіб організації дослідження. Описано процедуру застосування методу ретроспекції для аналізу ціннісних орієнтацій студентів як системостворюючого фактору структури особистості і відносин людини з навколишнім світом. Для діагностики ціннісних орієнтацій використовувалася методика М.Рокіча. Виявлені індивідуальні особливості і тенденції трансформації ціннісної сфери конкретних студентів і проведений ідеографічний аналіз їх специфіки. У результаті проведеного дослідження було доведено доцільність і розкрито методичні і технічні особливості введення ретроспективного підходу в практику проведення психологічних досліджень з врахуванням часового ракурсу аналізу, надано відповідні рекомендації. На основі аналізу результатів, отриманих на основі поєднання інтроспективного і ретроспективного самоаналізу студентами своїх ціннісних орієнтацій, було сформульовано висновки можливість та перспективність проведення подальших досліджень з використанням методу ретроспекції.Item Методичний інструментарій для дослідження образу «Я-професійного» у студентів авіаційних спеціальностей(Національний авіаційний університет, 2024-10) Патруль, Марія Вікторівна; Patrul, MariiaУ змістовому наповненні статті узагальнено наукові підходи до дослідження образу «Я-професійного» та враховуючи специфічні особливості професійної діяльності фахівців в авіаційній галузі, підібрано психологічний інструментарій для подальшого емпіричного дослідження. Мета дослідження полягає у теоретичному аналізі специфічних особливостей формування образу «Я-професійного» у студентів авіаційних спеціальностей, зокрема, його компонентів та підборі діагностичного інструментарію для подальшого емпіричного дослідження. Мета продукована важливістю дослідженням образу «Я-професійного» оскільки він суттєво впливає на процес навчання та професійну самореалізацію майбутнього фахівця. Позитивний образ «Я-професійний» сприяє відкритості до нових знань і розвитку, підвищуючи ефективність навчання, тоді як негативний образ може створювати психологічні бар’єри та гальмувати професійне становлення. Тому вивчення цього аспекту є критичним для успішної підготовки конкурентоспроможних фахівців у сфері авіації. Процедура дослідження передбачала залучення аналізу наукових робіт, індивідуалізацію специфіки професійної діяльності, узагальнення провідних ідей, моделювання структури компонентів образу «Я-професійний» у студентів авіаційних спеціальностей. На рівні такої методологічної системності виокремлено складові компоненти образу «Я-професійного» у студентів авіаційних спеціальностей. Акцентовано на тому, що формування феномену образу «Я-професійного» напряму пов’язано із змістом та вимогами майбутньої професії. За результатами дослідження було відібрано психодіагностичний інструментарій для вивчення образу «Я-професійного» у студентів авіаційних спеціальностей, який дозволить ґрунтовно дослідити специфіку та динаміку його структурних компонентів (когнітивного, емоційно-оцінного та поведінкового). У висновках підсумовано важливість проведення емпіричного дослідження із застосуванням комплексу психодіагностичних методик для дослідження образу «Я-професійного» у студентів авіаційних спеціальностей, зокрема виявлення його когнітивного, емоційно-оцінного та поведінкового компонентів. Отримані результати дозволять виявити особливості сформованості, динаміку та прогалини в розвитку образу та за необхідності дасть змогу запропонувати шляхи, методи та засоби, що сприятимуть рівномірному становленню образу «Я-професійного» впродовж професійної підготовки студентів авіаційних спеціальностей.Item Посттравматичний стресовий розлад військовослужбовців під час воєнних дій(Національний авіаційний університет, 2024-10) Лузік, Ельвіра Василівна; Luzik, Elvira; Швидченко, Вікторія Валеріївна; Shvydchenko, Viktoriia; Грибун, Нікіта Ігоревич; Hrybun, NikitaСтаття присвячена висвітленню проблеми особливостей подолання посттравматичного стресового розладу серед військових внаслідок переживання важких травматичних подій.Теоретично доведено, що військові дії на території України,де знаходяться як цивільні так і військовослужбовці, що піддаються впливу травматичних подій, пов’язаних із загрозою життю, фізіологічних травм, та психологічних розладів, впливають на ментальне здоров’я нації. Як наслідок, ці події призводять до посттравматичного стресового розладу, який, за своєю структурою і лікуванням, є складним психічним захворюванням з наслідками. Саме тому проблема, що означена в статті, полягає в тому, що реакції людей на травматичні події мають широкий спектр, який підлягає аналізу та класифікації, а джерело травмуючої події вимагає, в свою чергу відповідного методологічного дослідження. Для спеціалістів, науковців та держави постає завдання розробки дієвих механізмів впровадження відповідних механізмівта заходів в роботі з військовослужбовцями і цивільними з їх особистісними станами, пов’язаними з профілактикою та усуненням вже існуючого посттравматичного стресового розладу. Дослідники та практикуючі спеціалісти в даній галузі бачать розв’язання задачі в розробці дієвих механізмів та впровадження відповідних методик і технологій для роботи з військовослужбовцями та цивільними, що потребують на профілактику чи усунення посттравматичного стресового розладу. Ключовою метою статті є теоретичне обґрунтування і практична реалізація особливостей подолання посттравматичного стресового розладу серед військовослужбовців та розробка ефективних методів їх психологічної реабілітації і соціальної адаптації після повернення із зони бойових дій. Для дослідження використано методи: теоретичного аналізу наукових досліджень і праць щодо посттравматичного стресового розладу; систематизація емпіричного матеріалу формування обґрунтованості поставленої мети з орієнтацією на особистісно орієнтовані підходи проблеми дослідження ПТСР. Результатом дослідження є теоретичне узагальнення опрацьованих даних проблеми посттравматичного стресового розладу; тлумачення поняття «посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та надано його визначення у випадку військових дій; розроблено ряд ефективних методик для збереження загальної бойової готовності та соціальної інтеграції військовослужбовців після їх повернення до цивільного життя, що сприятимуть покращенню ментального здоров’я особистості. Висновки. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це складне психічне порушення, яке виникає внаслідок переживання екстремальних стресових ситуацій, таких як загроза життю, фізичне насильство або інші травматичні події. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) суттєво впливає на емоційну та когнітивну сфери, проявляючись через флешбеки, нічні кошмари, підвищену пильність і уникнення ситуацій, які нагадують про травматичний досвід, особливо в контексті війни. Через складну психологічну природу ПТСР його лікування вимагає всебічного підходу, який поєднує терапевтичні та медичні методи, зокрема когнітивно-поведінкову терапію та фармакотерапію. Програма «Відновлення через внутрішню силу» відіграє ключову роль у ефективній реабілітації та підтримці військових, допомагаючи запобігти негативним наслідкам ПТСР і сприяючи соціальній інтеграції постраждалих.Item Психологічні особливості вибору копінг-стратегій студентами в умовах воєнного стану(Національний авіаційний університет, 2024-10) Литвинчук, Наталя Борисівна; Lytvynchuk, Nataliia; Римарчук, Аліна Олександрівна; Rymarchuk, AlinaСтаття присвячена проблемі вибору копінг-стратегій студентами в умовах воєнного стану. Метою дослідження було визначити зв’язок копінг-стратегій з рівнем ситуативної та особистісної тривожності та типом локуса контролю. Для дослідження заявленої проблеми були застосовані такі методики: методика «Копінг-тест» (Р. Лазарус); методика «Шкала оцінки рівнів ситуативної та особистісної тривожності» (Ч. Д. Спілберг, Ю. Л. Ханін); методика дослідження локуса контролю (Дж. Роттер); методи математичної статистики: кореляція Спірмена. У статті проводиться аналіз понять «копінг-стратегії», «тривожність», «локус контролю». Зазначені чинники, від яких залежить вибір особистістю певних копінг-стратегій у стресовій ситуації. Визначені психологічні чинники, що сприяють успішній соціально-психологічній адаптації у стресогенних ситуаціях і допомагають результативно розв'язувати проблеми, а саме: стресостійкість, переконання, відповідальність, життєстійкість, оптимальний рівень тривожності, адекватна самооцінка, сила волі, інтернальний локус контролю, оптимізм, впевненість у собі, позитивне самоставлення, ціннісно-смислові структури особистості, емпатійність, розвинені комунікативні навички. Підкреслено також важливість здоров’я, витривалості особистості та міцних соціальних зв’язків, які забезпечують відчуття приналежності, підтримки та взаєморозуміння. Результати. Встановлено, що у понад половини опитаних копінг-стратегії мають середній рівень вираженості, що свідчить про задовільний адаптаційний потенціал студентів. Найбільш поширеними виявилися стратегії: «Втеча/уникнення» (60%), «Пошук соціальної підтримки» (55%), «Позитивна переоцінка» (55%), «Самоконтроль» (52%). Водночас низький рівень показників спостерігався за шкалою «Прийняття відповідальності» (30%). Згідно з методикою «Шкала оцінки рівня ситуативної та особистісної тривожності» Спілбергера-Ханіна, було встановлено, що більшість студентів демонструють високий рівень як ситуативної тривожності (52 %), так і особистісної тривожності (65 %). За результатами методики «Локус контролю» за Дж. Роттером, було встановлено, що 37% студентів мають переважно інтернальний тип контролю, 50% — переважно екстернальний. У 13% респондентів виявлено поєднання характеристик обох типів. Висновки. За результатами дослідження констатовано, що ситуативна тривожність має прямий зв’язок із копінг-стратегією «Прийняття відповідальності». Також встановлено, що особистісна тривожність пов’язана зі стратегіями «Планування вирішення проблем» і «Прийняття відповідальності». Виявлено значущий кореляційний зв’язок між локусом контролю та копінг-стратегією «Дистанціювання». З’ясовано, що копінг-стратегія «Дистанціювання» має прямий зв’язок з екстернальністю та обернений зв’язок з інтернальністю. Зроблено висновок, що з іншими шкалами зв’язку не виявлено.Item Програма психокорекції емоційних станів дорослих в умовах воєнного конфлікту(Національний авіаційний університет, 2024-10) Проскурка, Наталія Миколаївна; Proskurka, Nataliia; Кузняк, Анастасія Сергіївна; Kuzniak, AnastasiiaУ статті представлено результати емпіричного дослідження емоційних станів дорослих в умовах воєнного конфлікту та описана програма психокорекції негативних емоційних станів дорослих. Мета дослідження полягає в розробці та впровадженні програми психологічної корекції негативних емоційних станів дорослих. Процедура дослідження. Емпіричне дослідження проводилося упродовж вересня-жовтня 2024 р., під час воєнного стану в Україні. В дослідженні приймали участь 60 осіб, з них 38 жіночої статі та 22 особи чоловічої. Впродовж констатувального та формувального етапів експерименту були використані стандартизовані психодіагностичні методики: «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенк), «Шкала самооцінки тривожності Ч. Д. Спілбергера» (у модифікації Л. Ханіна), «Тест агресивності» (опитувальник Л. Г. Почебут), «Шкала сприйнятого стресу PSS-10» (Ш. Коен), «Шкала депресії, тривоги та стресу» (DASS-21). Результати. Під час проведення констатувального етапу дослідження було виявлено, високий рівень ситуативної тривожності у 61,7 % респондентів, високий рівень фрустрації у 18,3 % досліджуваних, високий рівень ригідності у 23,3 % досліджуваних, високий рівень агресивності у 15,0 % респондентів, при цьому у 55,0 % дорослих було виявлено високий рівень самоагресії. Опираючись на отримані результати була розроблена програма психокорекції емоційних станів дорослих, яка складалася із 6 занять по 3 години кожне, 1 раз на тиждень та включала: техніки релаксації та емоційної саморегуляції, техніки самодопомоги в стресових ситуаціях, тощо. Дієвість психокорекційної програми було перевірено за допомогою методів математичної статистики. Отже, зроблено висновок, що дана програма психокорекції емоційних станів дорослих допомагає в зниженні ситуативної тривожності, стресу, самоагресії, фрустрації та ригідності, що було підтверджено за допомогою методів статистичної обробки даних за парним t-тестом та критерієм Вілкоксона.Item Психологічні чинники професійного вигорання It-фахівців під час воєнних конфліктів(Національний авіаційний університет, 2024-10) Демченко, Наталія Іванівна; Demchenko, Nataliia; Алексєєва, Іванна Петрівна; Alekseeva, IvannaУ статті розглядаються психологічні чинники професійного вигорання IT-фахівців під час воєнних конфліктів. Ключовим чинником розвитку професійного вигорання є стрес, який виснажує фізичні та емоційні ресурси людини. Це спричиняє когнітивні порушення, емоційне виснаження та депресію. Метою дослідження є оцінка впливу психологічних чинників, таких як тривога, стрес та депресивні прояви, що виникають під час воєнних конфліктів, на рівень професійного вигорання IT-фахівців у різних регіонах України. Для вирішення поставлених завдань використовувались наступні методи дослідження: теоретичні методи – аналіз, систематизація теоретичних підходів та узагальнення результатів досліджень; емпіричні методи – Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS); Шкала сприйнятого стресу (PSS); Діагностика професійного вигорання (Маслач, Джексон в адаптації Водопʼянової) методи математичної статистики: кореляція Спірмена. Результати. Завдяки теоретичному аналізу було досліджено основні концепції та підходи до розуміння професійного вигорання, що дозволило виявити ключові психологічні чинники, такі як тривога, стрес і депресивні прояви. Кореляційний аналіз виявив істотні зв’язки між рівнем тривоги та емоційним виснаженням, а також між депресивними проявами та деперсоналізацією. Такі результати свідчать про тісний взаємозвʼязок між психічним станом IT-фахівців та їхньою ефективністю. Висновки. Спираючись на отримані дані статистичного аналізу, було виявлено взаємозв’язки між психологічними чинниками та інтенсивністю проявів професійного вигорання. Особливо цінним виявилося порівняння отриманих даних між різними регіонами України. Зокрема, було емпірично підтверджено, що IT-фахівці у Дніпрі демонструють вищі показники тривожності, стресу та вигорання порівняно з фахівцями з Києва. Результат підтверджує, що наближеність до зон активних воєнних дій має значний вплив на психологічний стан фахівців.Item Особливості формування національної ідентичності української молоді(Національний авіаційний університет, 2024-10) Михеєва, Тамара Олександрівна; Mikheyeva, TamaraУ статті розглядаються ключові аспекти формування національної свідомості української молоді в умовах сучасних викликів, зокрема глобалізації, війни та соціально-політичної нестабільності. Проаналізовано нормативно-правову базу України, що спрямована на розвиток національної та громадянської ідентичності молоді, культурних і соціальних компетентностей, формуванню патріотичної свідомості. Наголошується на необхідності інтеграції національної ідентичності в освітні програми та підготовці фахівців для національно-патріотичного виховання. Водночас підкреслюється важливість боротьби з російською пропагандою, розвитку медіаграмотності та формування єдиної інфраструктури для підтримки національної свідомості в умовах війни. Зазначено, що ефективне формування національної ідентичності потребує комплексного підходу, включаючи освіту, культурні ініціативи та підтримку громадянського суспільства. Мета статті – теоретично обґрунтувати та проаналізувати проблему формування національної ідентичності української молоді. Завдання дослідження: проаналізувати нормативно-правову щодо формування національної свідомості української молоді; дослідити роль освіти та громадянської свідомості у формуванні національної ідентичності; проаналізувати соціокультурні та психологічні аспекти етнонаціональної ідентичності. Для досягнення поставленої мети були використані такі методи дослідження: науковий аналіз, систематизація, узагальнення, порівняння. У результаті проведеного дослідження було проаналізовано нормативно-правові акти України щодо формування національної свідомості української молоді; проаналізовано пріоритетні напрямки, стратегічні цілі, завдання для їх досягнення та показники результативності. Висновки. Формування національної свідомості серед української молоді є важливим завданням державної молодіжної політики, що спрямована на розвиток громадянської, національної та культурної ідентичності, виховання патріотизму та розвиток культурних цінностей. Протидія російській пропаганді та розвиток медіаграмотності серед населення є необхідними для зміцнення національної ідентичності. Для успішного формування національної ідентичності необхідно популяризувати українську мову, культурні традиції, активно залучати молодь до патріотичних та культурно-просвітницьких заходів, розвивати ефективну систему кадрового забезпечення у сфері національно-патріотичного виховання.Item Формування професійної компетентності майбутніх фахівців з електроніки в закладах фахової передвищої освіти(Національний авіаційний університет, 2024-10) Кокарєва, Анжеліка Миколаївна; Kokarіeva, Anzhelika; Шутков, Костянтин Володимирович; Shutkov, KostiantynВажливою задачею перед закладами фахової передвищої освіти є сьогодні залученість студентів в освітній процес, фактори що впливають на їхню навчальну мотивацію, ефективність засвоєння знань, подальша професійна орієнтація та використанню набутих знань у майбутній професійній діяльності. В досліджені розглянуто ключові компоненти залученості студентів в закладах фахової передвищої освіти як важливої передумови формування стійкої навчальної мотивації, а також проаналізовано роль педагогічної майстерності викладачів у підтримці зацікавленості в навчанні. Обґрунтовано, що залученість студентів до навчання підвищується за умов удосконалення освітньої програми, актуалізації профільних дисциплін та підвищення якості викладання. Ключовим чинником при формуванні професійної компетентності є педагогічна майстерність викладача, яка включає вміння адаптувати методи навчання відповідно до індивідуальних особливостей здобувачів, сприяє розвитку самостійності, творчості та внутрішньої мотивації до навчання. Актуалізовано значущість мультипарадигмального підходу як методологічної основи, що забезпечує ефективність у вирішенні проблеми залученості здобувачів. Він об'єднує ключові положення системного, особистісно-діяльнісного та мотиваційного підходів, які разом створюють необхідні умови для розвитку стійкої навчальної мотивації та успішної професійної підготовки майбутніх фахівців з електроніки. Головною метою цього дослідження виявити та проаналізувати проблеми, що виникають у процесі формуванння професійної компетентності майбутніх фахівців з електроніки в закладах фахової передвищої освіти в контексті швидкої трансформації ринку праці; а також у розробці пропозицій щодо професійної підготовки для підвищення ефективності освітнього процесу та зацікавленості здобувачів у навчанні; проаналізувати ефективні методи педагогічної фасилітації та сучасних підходів, що дозволяють викладачам розпізнавати та розвивати інтереси здодувачів до певних напрямків у професійній сфері, а також сприяти формуванню їхньої навчальної мотивації та когнітивної залученості. У процесі дослідження використано низку загальнонаукових методів: аналіз синтез, класифікація, порівняння тощо. як результат було виявлено, що швидкі зміни на ринку праці та в технологічній сфері вимагають постійного оновлення професійної підготовки майбутніх фахівців з електроніки в закладах фахової передвищої освіти. Розробка та інтеграція сучасних навчальних програм, які відповідають актуальним тенденціям галузі, є важливим кроком до підвищення ефективності освітнього процесу. Для успішної адаптації студентів до вимог ринку праці необхідно використовувати інноваційні методи педагогічної фасилітації, що сприятимуть розвитку навчальної мотивації та когнітивної залученості здобувачів освіти. Як висновок ми припускаємо, що швидкісні зміни в економічних і технологічних сферах у закладах фахової передвищої освіти для майбутніх фахівців з електроніки потребують регулярного оновлення навчальних програми. Це передбачає інтеграцію сучасних знань і технологій, що дозволить майбутнім фахівцям орієнтуватися в актуальних тенденціях розвитку своєї галузі та ефективно застосовувати набуті знання в подальшій професійній діяльності.Item Психологічні чинники підвищення культури безпеки бортпровідників(Національний авіаційний університет, 2024-06) Хоменко-Семенова, Леся Олексіївна; Khomenko-Semenova, Lesia; Гордійчук, Марія Сергіївна; Gordiychuk, MariiaДослідження присвячене актуальній проблемі сучасно авіації – культурі безпеки. Окреслюються особливості складових культури безпеки, зокрема в дослідженні йдеться про культуру безпеки бортпровідників. Головна увага приділена визначенню та дослідженню психологічних чинників підвищення культури безпеки бортпровідників. Метою дослідження є теоретично обгрунтувати та емпірично дослідити психологічні чинники культури безпеки бортпровідників.. Результати дослідження показали наступне: на основі теоретичного аналізу було визначено основні психологічні чинники, що впливають на підвищення культури безпеки бортпровідників, а саме: стресостійкість, самоконтроль у спілкуванні та компетентність у вирішенні конфліктів. Культура безпеки означає незмінну цінність, пріоритет і відданість безпеці кожною особою, групою та організацією, ставлення, норми та поведінку, пов’язані з безпечним наданням аеронавігаційного обслуговування; В результаті діагностики стратегій подолання стресових ситуацій нами виявлено, що бортпровідники використовують різні стратегії для подолання стресу, причому деякі з них є більш вираженими та поширеними, наприклад «пошук соціальної підтримки» та «уникнення». Аналіз результатів інших трьох методик показує, що бортпровідники мають середній рівень стресостійкості та самоконтролю в спілкуванні, що дозволяє їм функціонувати у помірно стресових умовах, але вимагає підвищення ефективності управління стресом та самоконтролю для покращення їхньої професійної діяльності. Завдяки використанню авторського опитувальника про культуру безпеки ми встановили, що більшість бортпровідників добре обізнані з цим поняттям і визнають його важливість для своєї професійної діяльності. Кореляційний аналіз виявив значущі позитивні кореляційні зв’язки між стресостійкістю та стратегією подолання стресу через уникання, а також між компетентністю у вирішенні конфліктів та стратегією подолання стресу через імпульсивні дії та уникання. У висновках підсумовано важливість досліджень у напрямку підвищення культури безпеки бортпровідників та окреслено подальші шляхи розвитку психолого-педагогічних досліджень в авіаційній галузі.Item Невизначеність в методологічному і методичному ракурсах аналізу: суб’єктивний і об’єктивний виміри(Національний авіаційний університет, 2024-06) Лузік, Ельвіра Василівна; Luzik, Elvira; Семиченко, Валентина Анатоліївна; Semychenko, Valentyna; Артюшина, Катерина Георгіївна; Artiushyna, KaterynaСтаття присвячена проблемі визначення стратегій поведінки особистості в ситуаціях невизначеності. Метою дослідження були аналіз і окреслення перспектив подальшого поглиблення методологічних основ та методичної бази вирішення в психології проблеми невизначеності, розкриття особливостей їх проекції на діяльність закладів вищої освіти як специфічних систем. Дослідження ґрунтується на використанні методі: теоретичного аналізу, порівняння та узагальнення, теоретичного моделювання, спостереження, опитування. В ході дослідження було обґрунтовано доцільність розгляду поведінки людини в складних життєвих умовах за двома стратегіями: системної, яка відображує схильність людини діяти в умовах стабільності, упорядкованості, наявності чітких орієнтирів, і синергетичної стратегію, яка базується на готовності приймати оптимальні рішення і здійснювати ефективні дії в умовах невизначеності. На підставі проведеного теоретичного аналізу визначено основні характеристики цих стратегій, доведено їх органічну пов’язаність з такими психологічними характеристиками особистості, як інтолерантність (при зорієнтованості на системну стратегію) і толерантність (при синергетичній стратегії) до невизначеності. Проаналізовано діагностичну базу виявлення показників толерантності/інтолерантності, яка на сьогодні склалась в психології. Результати дослідження підтвердили доцільність використання двох видів стратегій для виявлення особливостей поведінки людини в ситуаціях невизначеності. На основі вихідної теоретичної моделі, що базується на принципі полярності, індивідуальні показники толерантності і інтолерантності розглядаються не як якісно відокремлені і відносно незалежні психологічні характеристики людини, а як певне їх співвідношення на континуумі потенційно можливих значень. Розширено набір конструктів, які можуть бути залучені для діагностики схильності людини до певної стратегії, здійснено їх диференціацію за шкалами. На конкретному прикладі показано, які емпіричні показники можуть бути отримані в прикладному дослідженні, яким чином може здійснюватись їх інтерпретації. За результатами дослідження сформульовано висновки про сутність і особливості системної і синергетичної стратегій поведінки в ситуаціях невизначеності, доцільність введення цих понять в науковий тезаурус, потенційні можливості використання відповідної тематики наукових досліджень і запропонованої діагностичної методики при вивченні психологічних проблем вищої школи, інших соціальних систем.Item Стресостійкість та копінг-стратегії студентів в умовах воєнного стану(Національний авіаційний університет, 2024-06) Литвинчук, Наталя Борисівна; Lytvynchuk, Natalia; Римарчук, Аліна Олександрівна; Rymarchuk, AlinaСтаття присвячена проблемі стресостійкості студентів та вибору ними копінг-стратегій. Метою дослідження було визначення зв’язку копінг-стратегій із стресостійкістю студентів в умовах воєнного стану. Для розв’язання заявленої проблеми були застосовані методи аналізу, систематизації та узагальнення теоретичного матеріалу. У емпіричному дослідженні використані такі методики: опитувальник на визначення стресостійкості (Н. В. Киршева, Н. В. Рябчикова); методика «Копінг-тест» (Р. Лазарус); методи математичної статистики: кореляція Спірмена. У статті проводиться аналіз понять «стресостійкість», «копінг-стратегії», «види копінг-стратегій». Під час дослідження були розглянуті та узагальнені проблеми та труднощі, що виникають у студентів під час навчального процесу. Зазначені чинники стресу, які впливають на студентів під час воєнного стану. Визначені психологічні умови розвитку стресостійкості особистості, а саме: саморегуляція, адекватна самооцінка, оптимізм, висока мотивація до професійної діяльності, низький рівень особистісної тривожності, інтернальний локус контролю, а також ефективне застосовування копінг-стратегій. Результати. З’ясовано рівень стресостійкості та основні копінг-стратегії, які використовують студенти в умовах воєнного стану. Результати дослідження стресостійкості показали, що у половини респондентів (50%) спостерігається високий рівень стресостійкості; середній рівень стресостійкості мають 45% респондентів; низький рівень стресостійкості було виявлено тільки у 5% респондентів. Зазначено, що у понад половини респондентів копінг-стратегії виражені на середньому рівні. З’ясовано найчастіше використання студентами таких копінг-стратегій, як: «Втеча/уникнення» (60%), «Пошук соціальної підтримки» (55%), «Позитивна переоцінка» (55%), «Самоконтроль» (52%). Висновки. За результатами дослідження констатовано зв'язок копінг-стратегій із стресостійкістю студентів. За допомогою кореляційного аналізу визначено наявність значимих прямих зв’язків зі шкалою «Прийняття відповідальності» (r=0,5178, при р≤0,01) та «Конфронтація» (r=0,4338, при р≤0,01), а також оберненого зв’язку з копінг-стратегією «Втеча/уникнення» (r=- 0,4226, при р≤0,01).Item Формування Soft Skills у майбутніх практичних психологів в процесі вивчення дисципліни «Математичні методи в психології»(Національний авіаційний університет, 2024-06) Михеєва, Тамара Олександрівна; Mikheyeva, TamaraУ статті висвітлено особливості формування Soft Skills (м’яких навичок) у студентів-майбутніх практичних психологів. Встановлено, що сучасні практичні психологи, крім професійних якостей, мають володіти добре розвиненими соціальними навичками, такими як здатність генерувати нові ідеї (креативність), здатність працювати в команді, комунікабельність, здатність приймати обґрунтовані рішення. Описано основні методи та форми викладання, що застосовувались в процесі вивчення студентами навчальної дисципліни «Математичні методи в психології». Метою статті є аналіз освітньо-професійної програми «Практична психологія» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 053 «Психологія» та сучасних вимог роботодавців до практичних психологів. Завдання дослідження: проаналізувати ОПП «Практична психологія» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 053 «Психологія»; виокремити м’які навички (Soft Skills), що мають бути сформовані у психологів, щоб вони були конкурентоспроможними на ринку праці. Для досягнення поставленої мети були використані такі методи дослідження: науковий аналіз, систематизація, узагальнення, порівняння. У результаті проведеного дослідження було проаналізовано сучасні вимоги роботодавців до практичних психологів; виокремлено м’які навички (Soft Skills), якими мають володіти психологи, щоб бути конкурентоспроможними на ринку праці; представлено приклади методів і прийомів навчання, що застосовувались викладачем для формування загальних компетентностей в процесі викладання навчальної дисципліни «Математичні методи в психології». Висновки. (Soft Skills), якими мають володіти психологи, щоб бути конкурентоспроможними на ринку праці: комунікативні навички, аналітичні здібності, навички командної роботи, здатність розв’язувати проблеми, організаційні навички, гнучкість та адаптивність тощо. Методи і прийоми навчання, що застосовувались викладачем в процесі викладання навчальної дисципліни «Математичні методи в психології»: дискусія, презентація, case-study, метод аналогій, метод проєктів, робота в малих групах, створення психологічно сприятливої атмосфери, метод створення відчуття успіху.Item Формування професійної компетентності майбутніх фахівців з електроніки в закладах фахової передвищої освіти(Національний авіаційний університет, 2024-06) Кокарєва, Анжеліка Миколаївна; Kokarіeva, AnzhelikaВажливою задачею даного дослідження, при підготовці майбутніх інженерів, є розробка ефективної освітньо-професійну програму для підготовки майбутніх інженерів в умовах STEM-освіти, яка поєднує теоретичні знання з практичними навичками та сприяє розвитку таких ключових компетенцій, як критичне мислення, здатність до самостійного навчання, адаптація до нових технологій та інноваційних методик навчання. Програма повинна також інтегрувати розвиток soft skills, таких як комунікація, лідерство, робота в команді та управління проектами, які є необхідними для успішної професійної діяльності інженера в сучасних умовах. Головною метою цього дослідження є аналіз сучасних викликів і перспектив професійної підготовки майбутніх інженерів в умовах STEM-освіти, а також виявлення ефективних освітніх технологій і підходів для розвитку ключових компетенцій, зокрема технічних та soft skills. У дослідженні професійної підготовки майбутніх інженерів в умовах STEM-освіти застосовано комплексний підхід, який включає кілька загальнонаукових методів: аналіз літератури дозволив виявити основні теоретичні аспекти та ключові тренди розвитку STEM-освіти, а також ролі, яку вона відіграє у формуванні професійних компетенцій майбутніх інженерів. Опитування та інтерв'ю зі здобувачами освіти та викладачами надали цінні дані щодо практичного досвіду, ставлення до нових освітніх технологій та викликів, з якими стикаються учасники навчального процесу. Кейс-метод дозволив проаналізувати реальні приклади інтеграції STEM-освіти у навчальні програми, що дало змогу оцінити ефективність впроваджених інновацій. Використання методу порівняння допомогло виявити сильні та слабкі сторони традиційних та інноваційних підходів до професійної підготовки, що є важливим для розробки більш ефективних освітніх стратегій. Моделювання освітніх технологій дало змогу оцінити їх потенційний вплив на навчальний процес та підготовку інженерів, що дозволяє робити прогнози щодо розвитку STEM-освіти в майбутньому. Всі ці методи в сукупності дозволили отримати глибоке розуміння сучасних тенденцій у підготовці інженерів та визначити шляхи подолання наявних викликів. Як висновок ми припускаємо, що STEM-освіта має великий потенціал для покращення професійної підготовки майбутніх інженерів, оскільки поєднує теоретичні знання з практичними навичками, що дозволяє здобувачам ефективно вирішувати реальні інженерні завдання. Однак цей процес супроводжується певними викликами, зокрема необхідністю розвитку критичного мислення та здатності адаптуватися до нових освітніх стандартів і технологій. Інтеграція soft skills є важливою складовою професійної підготовки, адже це сприяє розвитку комунікаційних і командних навичок, які важливі для успішної кар'єри інженера. Впровадження новітніх освітніх технологій, таких як віртуальні лабораторії, онлайн-курси та мобільні додатки, здатне значно підвищити якість навчання. Перспективи розвитку STEM-освіти полягають у постійному вдосконаленні навчальних програм, інтеграції інноваційних технологій і розвитку партнерських відносин з промисловістю для підготовки інженерів, здатних вирішувати глобальні проблеми та впроваджувати інновації.Item Формування часової компетентності здобувачів освіти в умовах суспільних змін(Національний авіаційний університет, 2024-06) Заєць, Наталія Юхимівна; Zaiets, NataliiaУ статті презентовано дослідження особливостей формування часової компетентності здобувачів освіти, що обумовлена пошуком нових підходів до якості підготовки майбутніх фахівців в системі вищої освіти з врахуванням суспільних вимог та індивідуальних потреб. Мета дослідження полягає в дослідженні теоретичних засад та практичних аспектів формування часової компетентності здобувачів освіти в умовах закладів вищої освіти та виокремленні основних положень успішного професійного тайм-менеджменту майбутніх фахівців. Завдання дослідження: визначити вихідні теоретичні положення щодо формування часової компетентності особистості; проаналізувати досвід та особливості формування часової компетентності здобувачів освіти; визначити структурні складові та роль формування часової компетентності здобувачів освіти умовах закладів вищої освіти. Для вирішення окреслених завдань використовувались наступні методи дослідження: аналіз наукової літератури; теоретичні (аналіз, синтез), педагогічні спостереження. В результаті дослідження доведено, що планування та сприйняття часу в умовах суспільних змін вимагає від здобувачів освіти навичок швидкого та ефективного визначення часових пріоритетів, оперативного коригування власної діяльності, регулювання власних часових меж під час вирішення освітніх чи професійних ситуацій. Позитивний ефект формування часової компетентності як сучасної метакомпетентності (Soft Skills) полягає в вмінні раціонально та ефективно організовувати професійну діяльність та особисте життя в часовому вимірі.Item Розвиток лідерських якостей студентської молоді(Національний авіаційний університет, 2023-12) Хоменко-Семенова, Леся; Khomenko-Semenova, Lesia; Селезень, Ганна Василівна; Selezen, Hanna; Литвинчук, Наталя Борисівна; Lytvynchuk, Natalia; Оксамитна, Леся Богданівна; Oksamytna, LesiaУ статті проводиться теоретичний аналіз та емпіричне дослідження розвитку лідерських якостей студентської молоді. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні прояву лідерських якостей студентської молоді. Результати. У ході емпіричного дослідження вдалося встановити: за методикою «Діагностика лідерських здібностей» (Е. Жариков, Е. Крушельницький) ми дослідили, що у 35% (14 респондентів із вибірки) лідерські здібності виражені на високому рівні, 45% (18 респондентів із вибірки) демонструють середній рівень прояву лідерських здібностей, 20% (8 респондентів із вибірки) показали низький рівень лідерських здібностей. За методикою «Я лідер» отримали результати: у респондентів виражені високі показники в шкалі «уміння керувати собою» - 16 респондентів (40%), високі показники маємо у шкалі «Наявність творчого підходу», 27 респондентів – 67,5% з вибірки. «Організаторські здібності» та «Знання правил організаційної роботи» 60% (24 респонденти із вибірки) та 57,5% (23 респонденти із вибірки). Співвідношення мотивів досягнення успіху та уникнення невдач у % за методикою А. Реана показало у 32,5% (13 респондентів із вибірки) мотивацію досягнення успіху; 35% (14 респондентів із вибірки) мають мотивацію з тенденцією до розвитку мотивації досягнення успіху; 17,5% (7 респондентів із вибірки) мають мотиваційний полюс який невизначений; студенти які мають схильність до уникнення невдач складають 10% (4 респонденти із вибірки); 5% (2 респонденти із вибірки) мають виключно мотивацію уникнення невдач. За методикою «Тест на самооцінку особистості: Яреальне, Я-ідеальне» С.А. Будассі отримано результати: 12, 5% (5 респондентів із вибірки) мають високу самооцінку, 77,5% (31 респондент із вибірки) мають середню самооцінку, 10% (4 респонденти із вибірки) мають низьку самооцінку. За тестом EQ Н. Холла за шкалами емпатія та управління емоціями інших людей чітко переважає середній рівень – по 57,5% та 55% кожна. Високі показники також спостерігаємо в цих шкалах – 32,5% та 22, 5%, найнижчі показники спостерігаємо за шкалами самомотивація 50% та управління своїми емоціями 42,5%. Висновок. У ході теоретичного аналізу ми визначили лідерські якості студентської молоді як сукупність їх стійких особистісних властивостей, що розвиваються, проявляються, розвиваються у процесі спільної навчальної та позааудиторної діяльності, сприяють досягненню її цілей завдяки активності, мотивації, саморозвитку, емпатійності, впливати на поведінку інших, бути прикладом для них, вести за собою. Спираючись на анліз літературних джерел та на визначення лвдерських якостей, ми виділили структуру лідерських якостей студентської молоді: організаційно-комунікативний компонент (схильність до лідерства, рівень саморегуляції, організаторські здібності); мотиваційно-ціннісний компонент (мотивація, прагнення до самоактуалізації, самосприйняття, самооцінка); емоційно-регулятивний компонент (емоційний інтелект, комунікативні здібності, емпатійність, відкритість). За результатами авторської анкети доведено, що студенти чітко уявляють що таке лідерство, які лідерські якості притаманні лідеру, що сприяє і що заважає розвиткові лідерських якостей студентської молоді, виявили середні показники наявності лідерських якостей студентської молоді. Подальші дослідження вбачаємо у розробці моделі розвитку лідерських якостей студентської молоді.Item Аналіз досвіду побудови та впровадження дидактичних моделей курсу «Загальна психологія» у закладах вищої освіти України(Національний авіаційний університет, 2023-12) Семиченко, Валентина Анатоліївна; Semychenko, ValentynaУ статті розглянуто проблему проектування дидактичних моделей навчальних курсів, що входять до навчальних планів підготовки студентів-майбутніх психологів. Мета дослідження – критичний аналізу досвіду проектування змісту і структури на прикладі навчального курсу «Загальна психологія» у вищих навчальних закладах України. Завдання дослідження: визначити вихідні теоретичні позиції щодо специфіки і особливостей викладання курсу «Загальна психологія»; проаналізувати змістову складову робочих програм з навчального предмету «Загальна психологія», який викладається у ряді вищих навчальних закладів України; співставити логіку визначення структури курсу (базові теми, порядок їх представлення в змісті програм); здійснити критичний аналіз відповідних теоретичних моделей, узагальнити досвід проектування відповідної дидактичної моделі; визначити оптимальну структуру курсу. Методи дослідження: 1) теоретичні: аналіз, синтез, розгляд індуктивного чи дедуктивного способу презентації навчального матеріалу, порівняння, теоретичне узагальнення; 2) педагогічні спостереження, аналіз діяльності студентів в процесі вивчення відповідного предмету, оцінка результатів навчання. У результаті дослідження розкрито специфіку навчального предмету «Загальна психологія», його роль у професійній підготовці майбутніх студентів, завдання, що виконуються у процесів вивчення. Проаналізовано дидактичні моделі, що розроблені і впроваджені у ряді закладів вищої освіти України, а також відображені в ряді навчальних підручників. Виявлено типові особливості їх проектування. На основі проведеного критичного аналізу виділено три основні стратегії проектування: індуктивна, дедуктивна і змішана. Аргументовано доцільність побудови змісту навчального предмету «Загальна психологія» на індуктивній основі. Виходячи з результатів проведеного аналізу, визначено нормативний зміст і структуру курсу «Загальна психологія», ефективність якої була підтверджена в процесі викладання цієї дисципліни в процесі професійної підготовки майбутніх психологів.Item Досвід застосування нейролінгвістичних технологій для підготовки майбутніх фахівців в умовах освітньо-інформаційного середовища технічного університету(Національний авіаційний університет, 2023-12) Рахманов, Віталій Олегович; Rakhmanov, VitaliiУ статті представлено досвід використання нейролінгвістичних технологій у навчальному процесі технічного університету, який має значний вплив на якість освіти та результативність майбутніх фахівців. Мета статті полягає у реалізації досвіду використання нейролінгвістичних технологій для вирішення освітніх завдань у майбутній діяльності. Це допомагає створити індивідуальні навчальні підходи та ресурси, які враховують потреби та стиль навчання кожного студента. Використання автоматизованих систем для контроля та вимірювання результативності знань сприяє об'єктивному оцінюванню компетентностей майбутніх фахівців. Завдання дослідження полягає у розкритті досвіду використання нейролінгвістичні технології, що допоможе створити більш доступні та інтегровані навчальні матеріали, включаючи віртуальні лабораторії, інтерактивні підручники та інші ресурси. Методи дослідження полягають у вивченні й узагальненні вітчизняного та зарубіжного досвіду для формування концептуальних положень підготовки майбутніх фахівців в умовах освітньо інформаційного середовища, наукового аналізу, а також спостереження за навчальним процесом. Результати. Запропоновані технології можуть забезпечити індивідуальну підготовку майбутніх фахівців з різними напрямами та рівнем підготовленості, а також покращити освітній процес. Великі обсяги даних, що збираються завдяки нейролінгвістичним технологіям, можуть бути використані для аналізу та вдосконалення навчального процесу. Використання нейролінгвістичних технологій може зробити освіту доступною для студентів з різних країн та мовних груп. Інтерактивні заняття побудовані на основі нейролінгвістичних технологій підвищують мотивацію майбутніх фахівців до навчання. Висновок. Успішне впровадження нейролінгвістичних технологій у навчальний процес допомагає планувати, організовувати, забезпечувати та контролювати підготовку майбутніх фахівців.Item Розвиток властивостей уваги у дошкільнят засобами ігрових технік(Національний авіаційний університет, 2023-12) Патруль, Марія Вікторівна; Patrul, Mariia; Кузьмич, Олександра Валентинівна; Kuzmych, OleksandraУ статті представлено результати теоретичного аналізу властивостей уваги та емпіричного дослідження розвитку властивостей уваги дошкільників засобами ігрових технік. Мета дослідження теоретично проаналізувати, емпірично дослідити особливості розвитку властивостей уваги у дошкільнят, розробити та впровадити корекційну програму розвитку властивостей уваги у дошкільнят засобами ігрових технік. Процедура дослідження базувалася на комплексі теоретичних, емпіричних та статистичних методів дослідження. Під час теоретичного дослідження були застосовані теоретико-методологічний аналіз, синтез порівняння, систематизація та узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження властивостей уваги. На етапі емпіричного дослідження використовувалися спостереження, бесіди, тестування, експеримент, що включав констатувальну та формувальну частини. На етапах констатувального та формувального експериментів були використані спеціальні психодіагностичні методики: для діагностування властивостей уваги у дошкільнят - «Тест П'єрона-Рузера» на виявлення рівня концентрації уваги; методика «Коректурна проба Б. Бурдона» на виявлення рівня стійкості уваги; методика «Знайди і порахуй фігури» для визначення рівня обсягу уваги. Обробка експериментально отриманих даних здійснювалась за допомогою методів математичної статистики: критерій Колмогорова Смірнова для визначення типу розподілу даних, метод порівняння груп (U Манна-Уітні для порівняння двох незалежних вибірок). Результати. В ході емпіричного дослідження розвитку властивостей уваги дошкільників засобами ігрових технік було виявлено високі рівні властивостей уваги по наступним показникам: концентрація уваги – 50% респондентів; стійкість уваги – 45%; обсяг уваги – 55%. Середні рівні: концентрація-40% респондентів; стійкість-45%; обсяг-35%. Низькі рівні властивостей уваги: концентрація-10%; стійкість-45%, обсяг-10%. Отже, наступним етапом була створена та проведена корекційна програма розвитку властивостей уваги за допомогою засобів ігрових технік. А також, за допомогою математичної обробки даних була проведена оцінка ефективності розробленої корекційної програми розвитку. За результатами дослідження сформульовано висновок про ефективність застосування корекційної програми розвитку властивостей уваги за допомогою засобів ігрових технік та рекомендовано для використання в роботі практичних психологів у закладах дошкільної освіти.