Лідерські компетентності публічних службовців

Abstract

На початку двадцятого століття почали приділяти все більшу увагу та досконаліше досліджувати науку про управління, і лідерство стало об’єктом поглибленого вивчення. У 1930–1950ті роки в цій сфері було здійснено багато масштабних досліджень на системній основі. Починаючи з 1970х років, інтерес до вивчення лідерства почав зростати ще більше, найвидатніші праці з яких провели та опублікували такі вчені та дослідники як Д. МакГрегор, Р.Б. Бернс, Р. Такер, Дж. Пейдж та інші. Перша згадка слова «лідер» з’явилося в англійській мові звучало вона як «leader»приблизно 1300 р., а лідерство«leadership» приблизно через 500 років після лідера. Саме з англійської мови було взято слово, значення його трактують по різному і до нині, достовірно невідомо його перше значення, а отже кожен науковець та дослідник трактував по різному. Аналізуючи теоретичні підходи до тлумачення визначення «лідера» чи «лідерства», стає очевидним, що єдиного визначення даним поняттям не існує, проте є деяка схожість, яка полягає в тому, що лідер - це особа яка вміє бути в групі та керувати нею. Визначенням лідерства є пояснення як соціально-психологічного процесу в колективі чи групі, побудованого на впливі особистого авторитету якоїсь людини на поведінку її членів. Лідерство можна назвати одним з унікальних феноменів політичного і суспільного життя, пов’язаних із здійсненням владних функцій. Воно є неминучим у будь-якому цивілізованому суспільстві і пронизує всі сфери життєдіяльності.