Зовнішня політика Туреччини в контексті внутрішніх і зовнішніх взаємовпливів

Abstract

У роботі досліджено трансформацію зовнішньої політики Туреччини протягом останнього десятиліття, на тлі внутрішніх політичних змін та динамічних регіональних процесів. Туреччина відійшла від акценту на м’якій силі та дипломатії, характерних для попередніх років, і перейшла до більш жорсткої та активної політики, яка включає військові дії та втручання в справи сусідніх країн. Ця зміна супроводжується піднесенням неоосманістських ідей, які прагнуть до відновлення турецького впливу в регіоні. Робота грунтується на аналізі нормативно-правових основ внутрішньої та зовнішньої політики Туреччини, а також на вивченні ключових векторів зовнішньої політики країни. Особлива увага приділяється відносинам Туреччини з Україною в постбіполярну епоху