Реставрація монументального живопису в Україні в 50–60-ТІ роки ХХ ст. Суспільні прагнення та ідеологічні колізії

Abstract

Мета статті – розглянути особливості відновлення пам‘яток монументального живопису України в повоєнні 1945–1960-ті роки в контексті впливу соціальних, економічних та ідеологічних чинників. Методологія дослідження полягає в застосуванні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, зокрема, аналізу, синтезу, індукції і дедукції, узагальнення і абстрагування, семітичного, описового, що в сукупності дозволило отримати обґрунтовані висновки. Наукова новизна полягає у окресленні загальних напрямків та підходів в справі збереження мистецької спадщини повоєнного періоду 1950–1960-х рр. ХХ ст., виявленні здобутків та втрат. Висновки. На тлі глобальних масштабів руйнації пам‘яток культурної спадщини, що вимагали реалізації складних пам‘яткоохоронних та реставраційних завдань, формувалися засади наукової методології в галузі реставрації настінних розписів. Зростання темпів та обсягів реставрації пам‘яток культури і мистецтва після Другої світової війни позначилися новими викликами, спричиненими нестачею матеріально-технічної та методичної бази, кваліфікованого кадрового ресурсу, недоліками організації робіт. Водночас, глибокі деструктивні прояви, обумовлені атеїстичною державною політикою з яскраво вираженим тоталітарним забарвленням, стали фатальними для низки українських пам‘яток історії і культури, вносячи суперечливий характер у налагодження реставраційної справи в країні. Завдяки активній позиції провідних культурних діячів а також фундаторів нової української реставраційної школи монументального мистецтва – Луки Калениченка, Ольги Плющ, Євгена Мамолата перші повоєнні десятиліття стали визначальними в становленні національної реставраційної та памяткоохоронної галузей.

The purpose of the article is to consider the peculiarities of restoration of sites of monumental painting of Ukraine in the post-war years 1945-1960s in the context of the influence of social, economic, and ideological factors. The research methodology consists in the application of general scientific and special research methods, in particular, analysis, synthesis, induction and deduction, generalisation and abstraction, semitic, descriptive, which together made it possible to obtain well-founded conclusions. The scientific novelty consists in outlining the general directions and approaches in preserving the artistic heritage of the post-war period of the 1950s-1960s, identifying gains and losses. Conclusions. Against the background of the global scale of the destruction of cultural heritage monuments, which required the implementation of complex monument protection and restoration tasks, the foundations of scientific methodology in the field of restoration of wall paintings were formed. The increase in the pace and volume of the restoration of cultural and artistic monuments after the Second World War was affected by new challenges caused by the lack of a material, technical and methodological base, qualified human resources, and shortcomings in the organisation of work. At the same time, deep destructive manifestations caused by atheistic state policy with a pronounced totalitarian colour have become fatal for a number of Ukrainian historical and cultural monuments, introducing a contradictory character into the establishment of the restoration work in the country. Thanks to the active position of leading cultural figures and the founders of the new Ukrainian restoration school of monumental art – Luka Kalenichenko, Olha Plihusch, Yevhen Mamolat, the first post-war decades became decisive in the formation of the national restoration and monument protection industries.