Удосконалення технологічного процесу відновлення обшивки із композиційних матеріалів сучасних літальних апаратів

Abstract

З найдавніших часів, було відомо, те, що малі добавки волокна значно збільшують міцність і в'язкість крихких матеріалів. Один зі найстародавніших описів виготовлення композиційного матеріалу приводиться в Старому Заповіті: за часів єгипетського рабства євреї додавали солому в цеглу, щоб вони були міцніші і не розтріскувалися при сушці на спекотному сонці. Пройшовши через століття композиційні матеріали створили прорив у сучасному ракетобудуванні, завдяки своїм властивостям, таким як: низька маса, підвищена жорсткість і міцність, вища надійність у порівнянні з металевими сплавами. Зростання застосування композитів в авіації переважно відбувається за рахунок розширення обсягу їх використання у відкритих частинах планера: хвостовому оперенні, крилі, фюзеляжі. Для вертольотів важливим напрямком є використання композитів для приводних валів і лопат головного і хвостового гвинта. Останнім часом, у зв'язку з поступовим накопиченням експериментальних даних про експлуатаційні властивості композитів, а також досвіду, у розробці та експлуатації різноманітних конструкцій, призвели до того, що у великій кількості літаків цивільної та військової авіації, а також вертольотів використовуються деталі та вузли, виконані із композиційних матеріалів. Наприклад, стінки лонжерона, панелі фіксовані задні, інтерцептори, елерони внутрішній і зовнішній, законцювання кіля, керма напрямки та висоти, облицювання вантажного відсіку, заліз крила, обтічник системи випуску закрилків, обшивки крила, стрінгери, обшивка гондоли [3].