Сучасний стан та перспективи українсько-польського стратегічного партнерства

Abstract

Ідея українсько-польського стратегічного партнерства має досить давню історію. Та остаточного оформлення вона почала набувати на початку XX ст. із проголошенням державної незалежності України та початком розбудови польських державних інституцій. На теренах обох держав у минулому існували спільні державні утворення (польське, польсько-литовське, польсько-українське, російське, німецьке). Подібною була доля України та Польщі в часі Другої світової війни та після її закінчення. Україна та Польща - це держави, котрі у рамках блокового розподілу світу були членами одного й того ж політичного та військового обʼєднання - Організації Варшавського договору. Тепер обидві держави переходять від однопартійної до плюралістичної системи та запроваджують демократичні цінності, але кожна з них досягнула різних успіхів та перебуває на різних ступенях розвитку. Обидві держави політично орієнтовані на співпрацю із західноєвропейськими інтеграційними та оборонними структурами і НАТО. Якщо говорити про реалізацію ідеї українсько-польського стратегічного партнерства в державно-політичній сфері, починаючи з кінця 80-х років, відносини між Україною та Польщею пройшли певну еволюцію і в другій половині 90-х років ХХ ст. вийшли на рівень стратегічного партнерства. Це пов'язано із внутрішнім розвитком українського і польського суспільств, а також із зовнішніми факторами, необхідністю знайти нову формулу безпеки, яка б враховувала інтереси України і Польщі в регіоні Центральної Європи, помітним впливом Росії і західних держав.