Vulnerability and adaptation of protected areas to climate changes: case study of national natural parks in Ukraine

Abstract

The observed trends of climate changes are strong enough to affect the living process in natural communities. Protected areas are at the front edge of these impacts and the action plans to build up the resilience of these valuable natural objects is of high importance and urgency. This paper deals with the assessment of vulnerability and progress of National Natural Parks of Ukraine towards adaptation of their ecosystems to growing pressure of climate change. The vulnerability of the National Natural Parks to the effects of climate changes depends on their sensitivity, formed due to intrinsic attributes, like level of endemism and specific microclimate conditions at certain area. From the other side, some managerial solutions framed into the action plan for assisted adaptation of protected areas to changing climate is also the factor of vulnerability. The assessment undertaken in the given paper addresses both components. At the first stage, the signs of climate changes at 51 parks of Ukraine (excluding those created less than 5 years ago) were studied based on the data from open sources, reports to the authorities and personal feedbacks from the staff. Then these data were summarized in terms of natural zones and generalized to define the most profound effects observed. Finally, the information about the presence and implementation of adaptation measures in the National Natural Parks was collected and evaluated as contributor to building adaptation capacity of the sites. Sensitivity and adaptation potential were rated using standard scale and the level of vulnerability was assigned to each park. The results showed varied level of vulnerability with the natural parks of the Steppe and Ukrainian Carpathians region demonstrating the highest levels. The research has also revealed generally low level of attention to the issues of climate changes on the whole and adaptation strategies implementation in particular in the activity of the National Natural Parks. However, some of the objects have already entered succession processes and diversity transformations. The most well studied issue is invasions, which are also the most covered by the countermeasures. The conclusion is that the action plans for adaptation of protected areas should be provided for such objects, since they are at the frontier of climate problems.

Діючі тенденції зміни клімату є досить сильними, щоб вплинути на життєвий процеси у природних угрупованнях. Дана стаття містить оцінку вразливості та прогресу національних природних парків України у напрямку до адаптації їхніх екосистем до зростаючого тиску змін клімату. Вразливість національних природних парків до наслідків кліматичних змін залежить від їхньої чутливості, сформованої внаслідок внутрішніх ознак, таких як рівень ендемізму та специфічні мікрокліматичні умови на певній території. З іншого боку, чинником уразливості також є наявність або відсутність управлінських рішень, які приймаються для сприяння адаптації природоохоронних територій до зміни клімату. Оцінка, проведена в даній роботі, стосується обох компонентів. На першому етапі було вивчено ознаки зміни клімату в 51 парку України (за винятком тих, які були створених менше 5 років тому) на основі даних з відкритих джерел, звітної документації парків та особистих відгуків співробітників. Далі ці дані були погруповані за природними зонами і узагальнені для визначення найбільш виражених та типових наслідків. Окремо була зібрана та проаналізована інформація про наявність та впровадження адаптаційних заходів у національних природних парках. Чутливість до кліматичних змін і потенціал адаптації до них оцінювали за стандартною шкалою, і за поєднанням цих оцінок визначали рівень вразливості кожного парку. за результатами оцінки встановлено, що природні парки степового регіону та Українських Карпат характеризуються найвищим рівнем вразливості. Дослідження також виявило загалом низький рівень уваги до питань зміни клімату в цілому та реалізації стратегій адаптації зокрема в діяльності національних природних парків. Проте деякі об’єкти вже проявляють ознаки процесів сукцесії та трансформації різноманітності у відповідь на зміну температурного режиму та режиму опадів. Найбільш вивченим питанням, що має стосунок до кліматичних змін, є інвазії, які також найбільш охоплені контрзаходами. Зважаючи на унікальність і високу цінність екосистем національних природних парків України, необхідною є розробка та впровадження планів дій з адаптації цих заповідних територій. При цьому проблеми, типові для різних природних парків, мають певну специфіку, пов'язану з належністю до певних природних зон, складом угрупувань, фізичними особливостями території та іншими властивостями, а отже створення універсального порядку дій є ускладненим. Тим не менше, у статті сформульовані основні напрямки роботи, які можуть стати основою відповідних адаптаційних планів усіх парків.