Система електропостачання регіонального літака

Abstract

Сучасний етап розвитку авіації характеризується широким використанням в літакобудуванні новітніх досягнень науки і техніки, використанням на літальних апаратах (ЛА) автоматичних систем управління і навігації, радіоелектронного та іншого обладнання, яке забезпечує можливість виконання завдання в будь-яких метеорологічних умовах, вдень і вночі, на малих та великих висотах з дозвуковою та надзвуковою швидкістю польоту. Своєчасне і якісне виконання завдання багато в чому залежить від надійності роботи системи електропостачання (СЕП) ЛА. На деяких літаках застосовуються СЕП, що складаються з низьковольтних ланцюгів постійного струму напругою 27 В та ланцюгів змінного струму постійної частоти 400 Гц напругою 200, 115 і 36 В. Основним джерелом змінного струму на літаку є генератори, в яких, в якості привода постійної частоти обертання використовується гідромеханічний привід. Такий привід має ряд недоліків основні з них це - низька якість електроенергії і невисокий ККД в СЕП, конструктивна складність, висока вартість виробництва і обслуговування, малий ресурс і недостатньо висока надійність у роботі гідромеханічних приводах постійної частоти обертання (ППЧО).