Удосконалення технологічного процесу виготовлення та складання крил сучасних літаків

Abstract

Основним призначенням крила є утворення підйомної сили, необхідної для забезпечення польоту літака на всіх режимах. Разом з оперенням воно забезпечує також стійкість літака. Крило використовують для кріплення шасі, двигунів і розміщення палива [1] . При конструюванні крила мають забезпечуватися спеціальні вимоги [1]: ⎯ мінімальний лобовий опір на розрахункових режимах польоту; ⎯ високі несівні якості, що визначають злітно-посадкові характеристики та маневреність літака. ⎯ висока аеродинамічна якість для підвищення дальності і висоти польоту. ⎯ задовільні характеристики стійкості літака на всіх режимах польоту. Ці вимоги реалізуються наданням крилу відповідної форми, яка характеризується: профілем, формою у плані, подовженням та ін. Маса крила становить 30…50% загальної маси планера літака. Вагову досконалість крила характеризують його відносною масою, яка для сучасних літаків становить 8…14% їх злітної маси [1]. Для поліпшення злітно-посадкових характеристик літака на крилі встановлюють засоби механізації – передкрилки,закрилки. Для керування літаком відносно повздовжньої осі – елерони, інтерцептори, для кріплення двигунів – пілони [1]. Крило літака в польоті й на землі сприймає великі навантаження – поверхневі та масові сили. До поверхневих відносять аеродинамічні (підйомна сила, лобовий опір) і сили реакції у вузлах кріплення (згинальний момент, поперечна сила та крутний момент). До масових навантажень відносять вагу власної конструкції та вантажів розміщених у крилі та на ньому.