Сучасна міграційна політика ЄС: реалії та перспективи системи європейської регіональної безпеки

Abstract

Двадцять перше століття – це століття мігрантів, оскільки глобальна мобільність є дуже стратифікованим явищем, від глобального туриста до працівника без документів і від торгівлі людьми до біженців, змушених покинути країну походження через зміни клімату, бідність або війни. Отже, міграція сприяє змінам структур та інститутів у глобальних політичних, економічних та соціальних відносинах. Сьогодні в Європейському Союзі спостерігаються дві великі демографічні тенденції: безперервне старіння населення та збільшення міграційних потоків, обидві є важливими для вивчення зв’язку між демографією та безпекою. Скасування внутрішніх кордонів у ЄС сприяло поширенню наративів, які вказують на дефіцит безпеки та нові виклики громадському порядку, що виникають через відкриття внутрішніх кордонів, що призвело до посилення політизації та сек'юритизації питань міграції та притулку. Ця денаціоналізація державного суверенітету вимагає співпраці, і хоча тісна співпраця у сфері безпеки та оборони, здається, є необхідною в ЄС, не існує єдиної «європейської» позиції щодо того, як діяти та як вийти за межі гуманітарного управління кризою після цього. Так звана криза біженців, яка може покладатися на різні національні стратегічні культури, в кінцевому підсумку запроваджує різну політику безпеки та оборони в ЄС.