Громадський транспорт як об'єкт соціологічного дослідження

Abstract

Громадський транспорт як функціональна система задоволення найважливіших суспільних потреб створює особливу сферу соціокультурних відносин зі своїми просторовими і тимчасовими кордонами, що визначаються комплексом рольових очікувань і засвоєних цінностей. Повсякденна культура громадського транспорту є ціннісною системою, синтез формальних правил і неформальних домовленостей, у межах яких складаються статусні взаємодії споживачів і представників транспортної послуги, відтворюються дискримінаційні практики, формуються цінності та норми пасажирського та водійського співтовариства, перетворюючись на зразки дій. Громадський транспорт виступає невід'ємним компонентом міської культури повсякденності, оформлюючи в межах особливого колективного досвіду варіації людських відносин, зокрема характерні ціннісно-символічні та структурні виміри звичних культурних практик. Отже, необхідно поглибити теоретико-методологічні, методичні та організаційні знання у сфері розуміння умов створення та зміни соціокультурного порядку транспортної повсякденності. Соціологічний аналіз зазначених аспектів становить значний інтерес як теоретичного осмислення соціокультурних відносин, опосередкованих транспортною сферою, так і у руслі прикладних завдань удосконалення транспортних послуг як елемента міської політики. Проблема дослідження, таким чином, полягає в необхідності подальшого поглиблення наукових уявлень стосовно теоретико – методологічних, методичних та організаційних засад, передумов визначення громадського транспорту, як об’єкту соціологічного дослідження, адже практика роботи міського громадського транспорту в сучасних умовах життєдіяльності суспільства вимагає додаткового публічного обговорення. Дослідження з цієї теми потребують постійної актуалізації.