Правове забезпечення зобов‘язання і засобів розв‘язання міжнародних економічних спорів

Abstract

Як зазначає Ю.О. Волошин, «перехід у третє тисячоліття став своєрідним етапом еволюційного поштовху суспільства до якісно та аксіологічно нових соціально-правових домінант у рамках процесів міждержавної взаємодії, інтернаціоналізації національних правових систем та глобалізації». У світлі сучасних тенденцій розвитку міжнародних економічних відносин, що виражаються у підвищенні рівня взаємозалежності та інтеграції держав, дуже актуальним стає глибоке вивчення правил поведінки, прийнятих у світовому співтоваристві, і зокрема, у таких ситуаціях, коли виникають розбіжності між його членами-державами та іншими суб'єктами міжнародного права. З одного боку, інтеграційні процеси, що посилюються, і розвиток міжнародної торгівлі сприяють її лібералізації, а також процесу реформування та уніфікації національних систем регулювання. У той самий час регулювання торгівлі залишається чутливим питанням для багатьох країн, являючи собою сферу, ототожнювану з можливістю реалізації власного суверенітету. Вирішення спорів мирним шляхом є основним принципом міжнародного публічного права. У разі розбіжностей держави можуть досягати поставлених цілей лише з допомогою встановлених способів, які не порушують правничий та законні інтереси інших країн та світового співтовариства загалом. У зв'язку з цим, особливо актуальним стає використання найбільш ефективних механізмів вирішення спорів, здатних сприяти розвитку та зміцненню дипломатичних зв'язків. При цьому держави беруть участь у міжнародних конфліктах не лише як сторони спори, а й як треті особи, які б сприяли врегулюванню розбіжностей.