Інерціально-супутникова система навігації з дворівневою схемою комплексування

Abstract

Для реалізації польотного завдання будь-який літальний апарат, у тому числі й безпілотний, у складі бортового устаткування повинен містити пілотажний і навігаційний комплекси. Під пілотажним комплексом у найпростішому випадку розуміється система автоматичного керування (автопілот), а під навігаційним комплексом – сукупність бортових систем і пристроїв, призначених для рішення задач навігації (навігаційна система). На сучасних БПЛА в якості основної навігаційної системи використовується інерціальна навігаційна система (ІНС), зокрема безплатформна ІНС (БІНС), що забезпечує обрахування шляху і визначення координат місцезнаходження. Інерціальна навігаційна система дозволяє автономно визначати складові прискорення і швидкості польоту ЛА, кути крену і тангажу. У деяких ІНС здійснюється автономне обчислення координат місцезнаходження літака. Перевага інерціальних систем перед іншими системами навігації − це їх повна автономність, абсолютна завадозахищеність, а також висока інформативність. Проте, БІНС мають властивість накопичувати похибки визначення координат місця розташування. Крім того, визначення всіх навігаційних параметрів здійснюється з похибками, що носять коливальний характер з періодом коливань рівним періодові маятника Шулера. Ці властивості ІНС висувають жорсткі вимоги до точності датчиків первинної інформації, більшість з яких у даний час не можуть бути технічно реалізовані. Тому ІНС потребує корекції. Досить актуальною на даний час є задача створення комплексної навігаційної системи на базі супутникової та інерціальної систем навігації для визначення координат місця розташування рухливого об'єкта, у тому числі БПЛА. Використання інтегрованих інерціально-супутникових систем компенсує недоліки окремих систем, і забезпечує високу точність і надійність виміру параметрів польоту.