Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/53566
Title: | The penalty of restriction of liberty in the Polish Penal Code |
Other Titles: | Покарання у виді обмеження волі у Кримінальному Кодексі Польщі |
Authors: | Назар, Катаржина Nazar, Katarzyna |
Keywords: | penalty of restriction of liberty deduction from salary work for community purposes покарання у виді обмеження волі відрахування від заробітної плати робота у громадських цілях |
Issue Date: | Apr-2021 |
Publisher: | National Aviation University |
Citation: | Nazar K. The penalty of restriction of liberty in the Polish Penal Code / Katarzyna Nazar // Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law". – 2021. – Vol. 3, no. 60. – P. 183–189. |
Abstract: | The penalty of
restriction of liberty was first introduced in the
Polish Penal Code of 1969 and was the result of a
search for a new penal measure to replace shortterm custodial sentence. The Penal Code of 1969
regulated the penalty of restriction of liberty in
Articles 33 to 35. The first of them defined the basis for a new kind of punishment, which lasted
from 3 months to 2 years and was imposed in
years and months. The convict may not have
changed his habitual residence without the consent of the court; he was required to perform the
work assigned by the court; was deprived of his
right to hold office in social organizations and had
an obligation to provide explanations about the
serving of his sentence. Article 34 was essential to
understand the nature of the penalty of restriction
of liberty, its §1 stated that the obligation to perform the court-assigned work consisted of providing
unpaid supervised work for community purposes for
between 20 and 50 hours per month, while its § 2`
provided that, in relation to a person employed in a
non-privately owned entity, the court could impose a
deduction from 10 to 25% of the remuneration for
work for the benefit of the Treasury or for a specified
social purpose instead of the obligation to perform
work. Furthermore, the convict could not terminate
his employment relationship without the consent of
the court during the period of serving his sentence
and could not be granted a higher salary or promoted.
Article 35 provided for the possibility of imposing
additional obligations on the convict, such as the obligation to remedy all or part of the damage caused
by the offence or to apologise the victim.The intention behind the introduction of the
Penal Code (PC) of 1997 was to change the penal
policy. This was done by reshaping both the catalogue of penalties and principles for the imposition of punishment with a view towards preference for non-custodial penalties. The location of
the penalty of restriction of liberty in Article 32
PC as a second item, between the fine and the
penalty of imprisonment, meant that it was intended to be treated as an indirect sanction compared to these two penalties.The
explanatory memorandum to the government’s
draft Penal Code indicates that the lawmakers decided to fundamentally change the content of the
penalty of restriction of liberty, but, contrary to
critical voices, it has been maintained in the newly
adopted criminal law. It was considered that to
pursue a rational criminal policy, a non-custodial
alternative to the fine was necessary, since the
property sanctions could only be imposed on
those capable to pay them or who could be enforced. It was assumed that the sentence of restriction of liberty would also be imposed when
imposing a fine was not reasonable and there was
no need to impose a penalty of short-term imprisonment. Its imposition would affect the attitudes
of the perpetrators by sensitizing them to the social values they have infringed by their act. The
legislature’s intention was that the penalty of restriction of liberty in the new form should correspond to the idea of community service, more and more applied elsewhere in the world. This objective was first and foremost intended to be achieved by filling it with probationary elements. Проаналізувати положення статей 34 та 35 Кримінального кодексу Польщі, що регулюють покарання у виді обмеження волі та форму його застосування. Відповідно до пункту 1 статті 34 Кримінального кодексу, якщо інше не передбачено законом, покарання у виді обмеження волі становить не менше ніж один місяць і не більше 2 років. Відповідно до пункту 1a статті 34 Кримінального кодексу Польщі, покарання у виді обмеження волі передбачає: зобов’язання надавати неоплачувану роботу під наглядом у громадських цілях; відрахування від 10 до 25% від місячної заробітної плати на соціальні цілі, зазначені судом. Зобов’язання та відрахування, зазначені у § 1а, повинні накладатися разом або окремо. Під час відбування покарання у виді обмеженням волі засуджений не може змінити місце свого постійного проживання без згоди суду і зобов’язаний надати пояснення щодо відбування покарання. Стаття 35 Кримінального кодексу Польщі передбачає, що неоплачувану роботу у громадських цілях слід виконувати від 20 до 40 годин на місяць. На таку особу накладаються додаткові відрахування із заробітної плати і вона не може самостійно змінити місце роботи в період відбування цього покарання. Слід відмітити, що значення цього виду покарання постійно зростає в загальній кількості обвинувальних вироків. Це дозволяє дійти висновку про доцільність застосування цього виду покарання у судовій практиці Польщі. Це, здається, відповідає сучасним тенденціям у кримінальній політиці. Досліджуючи досвід зарубіжних країн, вказуємо, що, наприклад, у кримінальному законодавстві України передбачений такий вид покарання. |
Description: | Стаття, опублікована у журналі «Наукові праці Національного авіаційного університету. Серія «Юридичний вісник. Повітряне і космічне право» 3 (60) 2021 |
URI: | https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/53566 |
ISSN: | 2307-9061 |
DOI: | 10.18372/2307-9061.60.15973 |
Appears in Collections: | Наукові статті кафедри кримінального права і процесу |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.