Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/53566
Title: The penalty of restriction of liberty in the Polish Penal Code
Other Titles: Покарання у виді обмеження волі у Кримінальному Кодексі Польщі
Authors: Назар, Катаржина
Nazar, Katarzyna
Keywords: penalty of restriction of liberty
deduction from salary
work for community purposes
покарання у виді обмеження волі
відрахування від заробітної плати
робота у громадських цілях
Issue Date: Apr-2021
Publisher: National Aviation University
Citation: Nazar K. The penalty of restriction of liberty in the Polish Penal Code / Katarzyna Nazar // Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law". – 2021. – Vol. 3, no. 60. – P. 183–189.
Abstract: The penalty of restriction of liberty was first introduced in the Polish Penal Code of 1969 and was the result of a search for a new penal measure to replace shortterm custodial sentence. The Penal Code of 1969 regulated the penalty of restriction of liberty in Articles 33 to 35. The first of them defined the basis for a new kind of punishment, which lasted from 3 months to 2 years and was imposed in years and months. The convict may not have changed his habitual residence without the consent of the court; he was required to perform the work assigned by the court; was deprived of his right to hold office in social organizations and had an obligation to provide explanations about the serving of his sentence. Article 34 was essential to understand the nature of the penalty of restriction of liberty, its §1 stated that the obligation to perform the court-assigned work consisted of providing unpaid supervised work for community purposes for between 20 and 50 hours per month, while its § 2` provided that, in relation to a person employed in a non-privately owned entity, the court could impose a deduction from 10 to 25% of the remuneration for work for the benefit of the Treasury or for a specified social purpose instead of the obligation to perform work. Furthermore, the convict could not terminate his employment relationship without the consent of the court during the period of serving his sentence and could not be granted a higher salary or promoted. Article 35 provided for the possibility of imposing additional obligations on the convict, such as the obligation to remedy all or part of the damage caused by the offence or to apologise the victim.The intention behind the introduction of the Penal Code (PC) of 1997 was to change the penal policy. This was done by reshaping both the catalogue of penalties and principles for the imposition of punishment with a view towards preference for non-custodial penalties. The location of the penalty of restriction of liberty in Article 32 PC as a second item, between the fine and the penalty of imprisonment, meant that it was intended to be treated as an indirect sanction compared to these two penalties.The explanatory memorandum to the government’s draft Penal Code indicates that the lawmakers decided to fundamentally change the content of the penalty of restriction of liberty, but, contrary to critical voices, it has been maintained in the newly adopted criminal law. It was considered that to pursue a rational criminal policy, a non-custodial alternative to the fine was necessary, since the property sanctions could only be imposed on those capable to pay them or who could be enforced. It was assumed that the sentence of restriction of liberty would also be imposed when imposing a fine was not reasonable and there was no need to impose a penalty of short-term imprisonment. Its imposition would affect the attitudes of the perpetrators by sensitizing them to the social values they have infringed by their act. The legislature’s intention was that the penalty of restriction of liberty in the new form should correspond to the idea of community service, more and more applied elsewhere in the world. This objective was first and foremost intended to be achieved by filling it with probationary elements.
Проаналізувати положення статей 34 та 35 Кримінального кодексу Польщі, що регулюють покарання у виді обмеження волі та форму його застосування. Відповідно до пункту 1 статті 34 Кримінального кодексу, якщо інше не передбачено законом, покарання у виді обмеження волі становить не менше ніж один місяць і не більше 2 років. Відповідно до пункту 1a статті 34 Кримінального кодексу Польщі, покарання у виді обмеження волі передбачає: зобов’язання надавати неоплачувану роботу під наглядом у громадських цілях; відрахування від 10 до 25% від місячної заробітної плати на соціальні цілі, зазначені судом. Зобов’язання та відрахування, зазначені у § 1а, повинні накладатися разом або окремо. Під час відбування покарання у виді обмеженням волі засуджений не може змінити місце свого постійного проживання без згоди суду і зобов’язаний надати пояснення щодо відбування покарання. Стаття 35 Кримінального кодексу Польщі передбачає, що неоплачувану роботу у громадських цілях слід виконувати від 20 до 40 годин на місяць. На таку особу накладаються додаткові відрахування із заробітної плати і вона не може самостійно змінити місце роботи в період відбування цього покарання. Слід відмітити, що значення цього виду покарання постійно зростає в загальній кількості обвинувальних вироків. Це дозволяє дійти висновку про доцільність застосування цього виду покарання у судовій практиці Польщі. Це, здається, відповідає сучасним тенденціям у кримінальній політиці. Досліджуючи досвід зарубіжних країн, вказуємо, що, наприклад, у кримінальному законодавстві України передбачений такий вид покарання.
Description: Стаття, опублікована у журналі «Наукові праці Національного авіаційного університету. Серія «Юридичний вісник. Повітряне і космічне право» 3 (60) 2021
URI: https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/53566
ISSN: 2307-9061
DOI: 10.18372/2307-9061.60.15973
Appears in Collections:Наукові статті кафедри кримінального права і процесу

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
23260.pdf550.03 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.