Синтез архітектури і музики у часі та просторі

Abstract

Кожен вид мистецтва володіє особливими, специфічними виразними засобами для відображення дійсності. Ми називаємо це мовою того чи іншого виду мистецтва. У сучасній системі мистецтв на перший план виходять дві важливі тенденції: ствердження неповторності, унікальності і суверенності окремого виду мистецтва та прагнення до синтезу і взаємопроникнення. Однак, обидві тенденції співіснують достатньо мирно і ми можемо спостерігати, що немає прагнення до поглинання одних видів мистецтва іншими, але, навпаки, бачимо їх взаємозв’язок і взаємозбагачення. У статті ми розглянемо питання взаємозв’язку та можливостей синтезу архітектури і музики у часі і просторі на прикладах архітектурних споруд.

Each art form has special, specific expressive means to reflect reality. We call it the language of an art form. In the modern system of arts two important tendencies come to the fore: the statement of uniqueness and sovereignty of a separate kind of art and aspiration to synthesis and interpenetration. However, both tendencies coexist quite peacefully, and we can see that there is no desire to absorb some arts from others, but, on the contrary, we see their relationship and enrichment. In this article we will consider the relationship and possibilities of synthesis of architecture and music in time and space on the examples of architectural structures.