Роль архітектора в історичному синтезі мистецтв

Abstract

Мета дослідження полягає у висвітленні ролі зодчого – творця, його досягнень, спираючись на узагальнення стилістичних особливостей синтезу мистецтв історичних етапів творчості архітектора, на основі теоретичної бази історії та теорії архітектури епохи Відродження та Бароко. Відповідно до поставленої мети обрано дослідницькі методики, що базуються на комплексному підході до аналізу формування, як об’єктів архітектури на історичних етапах, так і ролі архітектора у синтетичному підході до їх утворення. Постійне дотримання дослідницьких підходів сприяло отриманню власних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці та розробці актуальної теми для використання у навчальному процесі. Результати можуть бути використані при підготовці курсів історії архітектури та містобудування здобувачів вищої освіти. Висновки. Узагальнення керуючої ролі зодчого у процесі створення витвору мистецтва на основі спільної синтетичної праці скульпторів, художників, монументалістів, дизайнерів постає як теоретична основа архітектурного проєктування, спеціалізованих, рисувальних практик, визначає архітектора як митця, який впливає на суспільні процеси. Актуальним є поглиблення знань періодізації історії архітектури та впровадження теоретичних досліджень у навчальному процесі для використання в містобудівному, архітектурно-дизайнерському та ландшафтному проєктуванні.

Te purpose of the study is to highlight the role of the architect - creator, his achievements, based on the generalization of stylistic features of the synthesis of arts of the historical stages of the architect, based on the theoretical basis of history and theory of Renaissance and Baroque architecture. In accordance with the set goal, research methods are chosen based on a comprehensive approach to the analysis of the formation of both architectural objects at historical stages and the role of the architect in the synthetic approach to their formation. Constant adherence to research approaches contributed to obtaining their own results. Te scientifc novelty of the obtained results lies in the formulation and development of a relevant topic for use in the educational process. Te results can be used in the preparation of courses in the history of architecture and urban planning of higher education. Conclusions. Te generalization of the leading role of the architect in the process of creating a work of art on the basis of joint synthetic work of sculptors, artists, monumentalists, designers appears as a theoretical basis of architectural design, specialized, drawing practices, defnes the architect as an artist who influences social processes. It is important to deepen knowledge of the periodization of the history of architecture and the introduction of theoretical research in the educational process for use in urban planning, architectural design and landscape design.