Віртуальне міське середовище на татральній сцені

Abstract

В статті розглядається вистава Національного академічного драматичного театр ім. І. Франка «Квітка Будяк» за мотивами п’єси Миколи Куліша «Маклена Граса», яка демонструє поєднання різних сценографічних ходів та наявність окремих рівномасштабних сценічних модулів. Значне осучаснення сюжету спонукає художника сценографа до пошуку характерних візуальних засобів для втілення конфліктної ситуації протистояння різних соціальних прошарків. Осучаснення сюжету дає простір для художньо-образного рішення, яке демонструє зіткнення багатьох матеріальних й духовних світів: багатих – бідних, кохання – байдужості, осмислення дійсності – втрата життєвої орієнтації… За допомогою конструктивних, бутафорських елементів декорацій, світлових та проекційних технологій вибудовується цілісний образ драматургічно складної, конфліктної вистави, проблематика якої досить актуальна нині. Значна увага приділяється аналізу проекційних образів, їх емоційного впливу на візуальне сприйняття глядачами окремих мізансцен та всієї вистави загалом. Саме завдяки використанню проекційних зображень формується чіткий візуальний образ кожної мізансцени, вибудовується асоціативний ряд до кожної ситуації, внаслідок їх гармонійного синтезу виникає збалансований, повний спектакль. Взаємодію між конструктивними й проекційними елементами підтримує композиція сценічного простору, в якій рухаються площини екранів. Популярність застосування сучасних технологій все більше захоплює творців вистав та приваблює увагу глядачів, заглиблених у світ новітніх медіа.