Теоретичні засади реновації промислових районів зі створенням міського громадського простору

Abstract

В умовах переходу суспільства до постіндустріальної епохи, яка відображається кризовим статусом, як в економічному, так і в соціальному секторі, гострим питанням постає втрата промисловими підприємствами своєї первинної виробничої функції. Це призводить до скорочення виробництва, в подальшому, закриття потужностей. Такий процес, зазвичай, завершується перетворенням промислового підприємства на закинуту депресивну територію, що порушує низку містобудівних факторів, серед яких композиційний баланс та економічна складова, через те, що жодним чином не використовуються. Закинуті промислові території становлять інтерес, як для інвесторів так і для архітекторів, так як, завдяки реновації, вони отримують другий шанс: тут утворюється нова інфраструктура у вигляді житлових, громадських або комерційних приміщень. Особливо з появою дефіциту вільних територій для нового будівництва, виникає потреба у пошуку способів вирішення даного питання, рішення якого може стати реновація та функціональна адаптація промислової зони до сучасного механізму міста. На сьогоднішній день, реновація промисловості є актуальним питанням для великої низки міст. Доцільність цього процесу знаходить своє місце у естетичних, економічних, історичних та екологічних аспектах. Майбутнє сучасної архітектури лежить у вмінні пристосувати та адаптувати будь яку будівлю до сучасних умов, що і досягається реновацією неефективних об’єктів, шляхом реновації та зміни їхнього функціонального спрямування.