Лінгвосеміотика тілесності у ритуалізованих практиках

Abstract

Сучасні дослідження ритуалу у полідисциплінарому полі філософії, соціології, антропології, етології, лінгвокультурології, психології, когнітивістики, лінгвістичної антропології, комунікативістики, семіотики, медіа студій, на основі яких виокремилася спеціальна галузь ритуалістичних студій (Р.Граймс) показують особливу роль ритуалу в житті суспільства, формування його культурно-цивілізаційних засад. Ритуал становить особливий вид соціокомунікативних практик, який вирізняється низкою специфічних характеристик, досліджуваних з різних теоретикометодологічних позицій. Серед них можна виділити ознаки фундаментальні, властиві всім типам і різновидам ритуалів, і специфічні, які варіюються в залежності від типу ритуалу, соціокультурних, історичних контекстів його функціонування. Однією з таких властивостей є тілесність, яка виступає у тісній кореляції з іншим фундаментальним аспектом ритуалу – символічним, адже в ритуалі з особливою виразністю постають взаємовідношення матерії (передусім живої) і духу, які на протязі тисячоліть осмислювалися і продовжують осмислюватись у філософській площині.