Трансформації у засобах вираження національної ідентичності в перекладах драматургічних творів

Abstract

Розуміння ідентичності як домінанти драматичного дискурсу дозволяє виокремити застосовані перекладачами стратегії та запропонувати аналіз перекладацьких трансформацій. Тлумачення ідентичності як «внутрішнього відчуття приналежності до визначеної соціокультурної спільноти певного виду переважно визнане іншими представниками цієї спільноти, вкорінене у подібності до них та одночасній відмінності від представників іншої соціокультурної спільноти також виду» [1; 32], дає змогу виділити її складові та класифікувати їх. Інтегральна модель ідентичності, що складається із базових та не-базових ідентичностей, таких як національна, політична, класова, гендерна, вікова, мовна та ін., може ефективно застосовуватися у перекладознавчому аналізі. У дослідженні ми аналізуємо мовлення героїв творів крізь призму їх приналежності до національної спільноти, яку розглядаємо в рамках лінгвістичної складової дискурсу, що спирається на семантику та прагматику висловлювань. Розглядаємо ідентичність як переважно соціокультурне, внутрішньо-особистісне утворення, базоване на певних цінностях – стрижнях культури, роль якої у сучасному світі стало зростає.