Репрезентація українського минулого в російській прозі мандрів початку ХІХ віку

Abstract

На початку ХІХ століття з’явилося багато подорожніх записок, у яких автори описували власне враження знайомства з Україною, яка на той час сприймалася як країна виразно відмінна від російського культурного простору. Власне ці тексти (І. Долгорукого «Славні бубни за горами, або Подорож моя десь кудись 1810 року», В. Ізмайлова «Подорож в Південну Росію», П. Сумарокова «Дозвілля кримського судді, або Друга подорож в Тавриду», П. Шалікова «Подорож у Малоросію», О. Лєвшина «Листи із Малоросії», І. Сбітнєва «Подорож до Харкова», В. Пассека «Подорожні нотатки Вадима») формують модель колективної рецепції української нації як культурного Іншого, але водночас й цілий комплекс стереотипних імперських візій. Мирослав Шкандрій у праці «В обіймах імперії» розглядає російську прозу мандрів перших десятиліть ХІХ століття як початковий етап конструювання репрезентації України в імперському літературному дискурсі Росії. Дослідник стверджує, що саме ці тексти сформували моделі колоніальної інтерпретації українців, витворивши стереотипи про цивілізаційну відсталість, особливі кліматичні умови, культ неробства etc.