Акцентуація характеру та її види

Abstract

Поняття «акцентуація» і класифікацію акцентуацій запропонував видатний німецький психіатр і психолог К. Леонгард (1968). Акцентуації як тимчасові стани психіки найчастіше спостерігаються в підлітковому і ранньому юнацькому віці. Зазвичай акцентуації розвиваються в період становлення характеру і з віком згладжуються. Однак підлітковий вік настільки важливий для подальшого самовизначення людини, що впливає не тільки на стадії формування професійних інтересів і намірів, а й на подальшу професійну адаптацію. Тип акцентуації вказує на проблемні місця, дозволяючи прогнозувати і запобігати травмуючі ситуації.

The concept of "accentuation" and the classification of accentuations was proposed by the eminent German psychiatrist and psychologist K. Leongard (1968). Accentuations as temporary states of mind are most often observed in adolescence and early adolescence. Usually accentuations develop in the period of character formation and smooth out with age. However, adolescence is so important for further self-determination that affects not only the stage of formation of professional interests and intentions, but also further professional adaptation. The type of accentuation indicates problem areas, allowing you to predict and prevent traumatic situations.