Військовий компонент європейської та євроатлантичної інтеграції України

Abstract

Геополітичне положення України, її орієнтація на підтримку європейської безпеки дозволяють Україні відігравати важливу роль на європейській політичній арені. В сучасних умовах практично кожна країна намагається посилити свою обороноздатність шляхом налагодження співробітництва з іншими державами. Беручи до уваги той факт, що Україна не може цілком забезпечити свою безпеку (враховуючи різницю у військовій силі з сусідніми країнами, відсутність ядерної зброї тощо), вона взяла чіткий курс на європейську та євроатлантичну оборонну інтеграцію. Участь у системі колективної безпеки, яка має значно більший стримуючий потенціал у порівнянні з національними військовими засобами, є оптимальним рішенням для нашої держави. Історично український народ вибрав для себе вектор європейської та євроатлантичної інтеграції. Україна проходила довгий шлях до визначення пріоритетів своєї зовнішньої політики. Проте, такий напрям дасть Україні великий потенціал розвитку держави, глибокого реформування, зокрема сектору національної безпеки та оборони, а також, враховуючи виклики сьогодення, стане на захисті суверенітету держави, її територіальної цілісності, непорушності кордонів, стабільності внутрішньополітичної ситуації та зменшення соціальної напруги. Законодавче підґрунтя євроінтеграційного вектору України включає в себе співробітництво в оборонному компоненті. До основних напрямів державної політики з питань національної безпеки відноситься забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки. Набуття членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору є ключовою і кінцевою ціллю процесу європейської та євроатлантичної інтеграції України.