Слов’янські народи в австрійській суспільно-політичній думці початку ХХ ст.

Abstract

Початок ХХ ст. супроводжувався наростанням складних проблем в Австро- Угорській імперії, які загрожували їй дезінтеграцією і крахом. Для свого збереження дуалістична монархія мала насамперед вирішити національне питання, враховуючи при цьому інтереси численних слов’янських народів імперії. Водночас відбувався пошук нової об’єднавчої імперської месіанської ідеї, яка б відродила велич монархії Габсбургів. Саме в такому контексті доцільно розглядати австрійські ідеї створення Серединної Європи (нім. – Mitteleuropa), які напередодні та в роки Першої світової війни сформувалися поряд з німецькими серединноєвропейськими планами. Загалом вони були складовою частиною зовнішньополітичних концепцій нового оформлення Австро-Угорщини зокрема і Європи загалом після війни 1914–1918 рр. Особливо активно над їх розробкою працювали австрійські політики, письменники, публіцисти, історики, економісти, погляди яких відзначаються не тільки спільністю точок зору і загальнотеоретичних підходів, а й деякою розбіжністю. Це, зокрема, показово для се- рединноєвропейських ідей представників австрійської суспільно-політичної думки початку ХХ ст., які безпосередньо стосувалися долі слов’янських народів, що прожи- вали як у самій Австро-Угорській імперії, так і за її межами.